Головний зміст

moshaginaПро це заявила голова Одеського апеляційного господарського суду Наталія Морщагіна.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Політичне життя нашої держави в останні місяці знаходиться під пильною увагою міжнародної та української спільноти. Зусилля всіх державних інститутів спрямовані, перш за все, на пошук шляхів вирішення конфліктних ситуацій. У розв'язанні конфліктів, що виникають в суспільному середовищі, зрозуміло, беруть участь і суди як органи, які згідно з Конституцією України мають виняткові повноваження здійснювати правосуддя.
 
Коли мова йде про судову реформу в аспекті реформування статусу суддів, крім безумовно позитивного тренда деполітизації, не потрібно забувати про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека відповідно до Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини, гарантії їх забезпечення визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а захист прав людини неможливий без гарантій здійснення правосуддя незалежним судом.
 
Міжнародні стандарти формування і функціонування судових органів і статусу суддів, Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної асамблеї ООН, рекомендації Комітету міністрів Ради Європи визначають, що безпека суддів має належним чином гарантуватися законом, захист прав та інтересів суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя є невід'ємною складовою принципу незалежності суду. А приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка займає центральне місце в системі міжнародних нормативних актів, покликаних своїм існуванням і практичним застосуванням стверджувати глобальні цінності демократичного суспільства, основним елементом права на справедливий суд визначає саме незалежність суду, виключення будь-якого стороннього впливу на нього.
 
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, а не  прерогативою  або привілеєм, і надається не для захисту особистих інтересів суддів, а для захисту верховенства права і всіх тих, хто хоче і чекає справедливості. Суддівська незалежність забезпечує неупередженість суддів, тому вона є передумовою гарантії принципу рівності перед судом.
 
Незалежність судів і суддів є основоположною вимогою, яка дозволяє судовій влади охороняти демократію і права людини. Повага до суду - невід'ємна складова поваги до державної влади в цілому і важлива гарантія здійснення своєчасного, об'єктивного, неупередженого правосуддя в Україні. Тому питання забезпечення і практичної реалізації конституційних гарантій незалежності суддів як суб'єктів, які здійснюють правосуддя на професійній основі, набуває особливої державної  важливісті.
 
Здавалося б, вітчизняна Феміда захищена і відсторонена від будь-якого стороннього впливу встановленням кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів (ст. 376, 377, 379 КК України) та має ефективні засоби протистояння тиску, захисту своєї незалежності та неупередженості. Однак численні звернення суддів до Ради суддів України є свідченням того, що останнім часом випадки тиску на суддів стали звичайним явищем, більш того, набули загрозливих для існування демократичного суспільства масштаби. Причому нерідко заручниками професійної діяльності суддів стають їх сім'ї.
 
Особливий статус суддів не дозволяє їм вступати у відкриту полеміку, захищаючись від загроз і звинувачень. Тим часом, концентрація негативних впливів на суддівське співтовариство зростає. Прикладом тому може служити трагічний випадок - збройний напад на суддю Автозаводського районного суду Кременчука Полтавської області, що призвело до смерті судді. Звістка про це в черговий раз сколихнула суспільство, адже як одну з основних версій нападу на суддю правоохоронні органи розглядають його професійну діяльність.
 
Випадків фізичного впливу на суддів зафіксовано велику кількість. Так, в 2015 р троє невідомих в масках і зі зброєю напали на суддю Рахівського районного суду Закарпатської області. 19 лютого 2015 р Одесі група так званих активістів кинула в сміттєвий бак суддю Суворовського райсуду Одеси, оскільки їм не сподобалося прийняте ним рішення. Уже в цьому році, 22 березня в селищі Чорнобай було скоєно розбійний напад на суддю-секретаря судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області в його власному будинку. 25 березня в залі засідань Апеляційного суду Донецької області група людей у військовій формі демонстративно кинула на стіл колегії суддів бойову гранату. Тоді ж біля входу в будинок судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області невідомі встановили бойову гранату на розтяжці.
 
Всю глибину проблеми і нездатність правоохоронної системи розв'язати цю проблему демонструють події, які нещодавно відбулися в суді Одеської області. 25 квітня 2016 р за годину до початку робочого дня великою кількістю «представників громадськості» були заблоковані центральний вхід в будівлю суду і виходи з нього по периметру. Відповідальний працівник суду викликав патрульний наряд поліції. На місце події прибули два наряди з 4 патрульних. До огорожі перед центральним входом до суду металевим ланцюгом за допомогою замка був прикутий сміттєвий бак з ганебної написом. Крім того, в будівлі суду була пошкоджена центральні вхідні скляні двері, вибито скло з обох їх частин. Всі ці дії відбувалися в присутності поліцейських, які не реагували на правопорушення і не вживали жодних заходів для їх припинення.
 
Отримавши запевнення в безпечному проході в будівлю, суддя в супроводі представників поліції спробував потрапити до суду, проте група «активістів» заблокувала вхід і облила зеленкою як суддю, так і осіб, що знаходилися поряд з ним. Рідина потрапила на слизову оболонку очей судді, викликавши хімічний опік. Суддя був госпіталізований. Патрульні в сутичці з натовпом відпустили осіб, які вчинили напад. Гірко визнавати, але на якусь реальну допомогу правоохоронних органів судовій системиі розраховувати не доводиться.
 
Такі події відбуваються на тлі того, що з кінця 2015 р переважна більшість українських судів залишилися без охорони. Так вийшло, що проводячи реформу МВС, нове керівництво цього відомства ліквідувало судову міліцію, яка займалася охороною судів і була підпорядкована МВС України. Новий орган - відомча воєнізована охорона Державної судової адміністрації України, на яку, відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліції», покладено обов'язки щодо охорони органів судової влади, до сих пір не функціонує.
 
Згідно з даними Державної судової адміністрації, 407 судів (а це понад 50% їх загальної кількості) не охороняються взагалі, 230 судів (28,7%) охороняються тільки вдень, 5 судів (0,62%) - тільки вночі, і тільки 159 ( 19%) судових органів підрозділу Національної поліції охороняють цілодобово.
 
Наприклад, головне управління Національної поліції в Одеській області з 20.04.2016 припинило охорону будівлі, в якому розміщуються Господарський суд Одеської області і Одеський апеляційний господарський суд. За результатами підготовленого судами Одеського регіону за участю ТУ ДСА в Одеській області колективного звернення на ім'я перших осіб держави прем'єр-міністром України дано доручення Міністерству фінансів і міністру внутрішніх справ України невідкладно вирішити проблему охорони судів. Міністерством фінансів на виконання цього доручення дало відповідь, що не дивлячись на припинення діяльності спеціального підрозділу судової поліції «Грифон» і передачу його функцій підрозділам Національної поліції і Національної гвардії, бюджетні кошти на охорону судів в 2016 р виділені в обсязі 109,6 млн грн, тобто  не менше, аніж у 2015 році
 
Все це наочно свідчить не тільки про відсутність елементарної поваги, а й фактично про нездатність держави забезпечити нормальне функціонування судової системи.
 
Ускладнюють ситуацію і публічні висловлювання деяких політиків, які свідомо або необдумано демонструють неповагу до суду і суддям, нехтуючи конституційними принципами їх незалежності і недоторканності. Набули системного та відвертого характеру випадки тиску на суддів з боку окремих представників влади та народних депутатів. Особливо агресивні сьогодні спроби вищих посадових осіб держави (народних депутатів, політиків, представників органів виконавчої влади та т. Д.) Добитися прийняття судами вигідних їм рішень. Нерідкі випадки, коли на суддів здійснюється моральне, психологічний вплив з боку засобів масової інформації. Окремі представники ЗМІ в гонитві за підвищенням свого рейтингу суб'єктивно висвітлюють роботу судів, що негативно впливає на суспільну правосвідомість.
 
Але найнебезпечніше таїться в іншому - з вуст представників ЗМІ почали звучати прямі заклики до самосуду. Такий інформаційний фон призводить до того, що суспільство втрачає здатність адекватно сприймати інформацію і давати їй оцінку, тим самим формується негативне ставлення до суддів і судову систему країни в цілому. Подібні заяви поступово вкорінюються в свідомості громадян як прийнятна модель поведінки.
 
Занепокоєння викликає той факт, що тиск на суди і суддів останнім часом все частіше здійснюється в формі організації і проведення гучних масових заходів: пікетів, зборів, мітингів, походів, демонстрацій, які проводяться в безпосередній близькості від будівель судів або в їхніх помешканнях. Частішають випадки, коли невідомі особи збираються біля будівель судів, привозять з собою шини, блокують виїзди з території і т. Д. Самі по собі такі заходи можуть здаватися законними, адже є формою реалізації права громадян на мирні зібрання, свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Однак якщо такі заходи застосовуються з метою дестабілізації роботи суду як інституту, впливу на психологічний стан судді, який розглядає певну справу, створення суддям перешкод у веденні судового процесу, вони, безумовно, порушують гарантії незалежності суддів, унеможливлюють здійснення правосуддя на засадах законності та верховенства права і взагалі ставлять під сумнів законність прийнятих в такій ситуації рішень.
 
Особливу увагу необхідно звернути і на дії, які спрямовані на зрив судових засідань і порушення нормального функціонування суду. Протягом останніх двох років в Одесі зафіксовано понад 50 повідомлень про мінування судів, після яких робота суду припинялася і здійснювалася повна евакуація відвідувачів, суддів і працівників апарату. У багатьох судах були встановлені факти, коли на адресу суддів та працівників апарату лунали погрози і нецензурна  лайка, проте в зв'язку з відсутністю в судах охорони і обліку відвідувачів встановити осіб, які висловлюють таку зневагу до суду, неможливо.
 
У той же час, як сумно констатувати факт відсутності належної реакції на подібні факти прояву тиску на суд з боку держави. Це той тривожний сигнал, який, очевидно, свідчить про недостатній рівень гарантій безпеки суддів, а отже, про необхідність пошуку дієвих механізмів їх захисту та термінового вирішення питання про вдосконалення законодавства в цьому напрямку.
 
Захист судді від тиску або незаконного впливу в будь-яких формах має гарантуватися, перш за все, на законодавчому рівні, а механізми такого захисту повинні бути ефективними з точки зору їх практичної реалізації.
 
Посилюючи гарантії захисту прав і безпеки суддів, держава не тільки захищає життя і здоров'я суддів як фізичних осіб, а прагне затвердити один з основних принципів демократичного суспільства - функціонування незалежного суду.
 
Неодмінна умова забезпечення незалежності судді - його захист. Суддя буде незалежним, якщо зможе об'єктивно використовувати максимально повний комплекс законних превентивних заходів для захисту себе і своїх близьких. Тільки відчуваючи себе надійно захищеним, суддя матиме волю і стійкість протистояти тиску, якщо таке буде.
 
Будь-яке незаконне вплив, загрози, психологічний тиск, прояв неповаги до судді або фізична розправа, не кажучи вже про вбивство, формально спрямовані на суддю як на людину, але за своєю правовою природою є нічим іншим, як прямим порушенням конституційного принципу незалежності суду, що явно нівелює одну з основних демократичних цінностей України як правової держави.
 
На жаль, суддівська середовище, як і суспільство в цілому, неоднорідне, тому, звичайно, мають місце окремі випадки порушення суддями присяги. Це негативно позначається на довірі громадян до суду. Але такі прояви комплексно, послідовно і активно долаються органами, спеціально уповноваженими на розгляд дисциплінарних справ щодо суддів. А ось бездіяльність органів законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних органів призводить до того, що судді і судова система в цілому втрачають незалежність і, як наслідок, не в змозі реалізувати свою основну функцію - незалежну судову захист.
 
Джерело: http://sud.ua/