Головний зміст

ybknjghkjbghВерховний Суд України  розглядаючи 19 жовтня 2016 року справу № 6-1265цс16, висловив свою правову позицію. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
За змістом частини четвертої стаття 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
 
 
Порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від установлення строку її дії на підставі договору чи закону, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобов’язання.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
 
 
З настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
 
 
З часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов’язань за кредитом.
 
 
Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання (виникнення простроченої заборгованості за овердрафтом) пред’явити вимоги до поручителя.