Судова реформа передбачає дію інституту конституційної скарги. Але варто зазначити, що існують різні види індивідуальних конституційних скарг, які мають свої особливості. Про це в своїй доповіді на тему «Індивідуальна конституційна скарга: європейські тенденції системного розвитку» розповів Гагік Харутюнян, член Венеціанської комісії від Вірменії.
Венеціанська комісія виділяє особливості наступних моделей конституційних скарг:
1. Actio popularis. Дана форма конституційної скарги передбачає право кожного представляти скаргу на нормативний акт після його оприлюднення, при цьому не обов’язково доводити, що відповідна норма безпосередньо зачіпає його права і свободи. Аctio popularis визначають як основну гарантію всеосяжного конституційного контролю, так як кожен може звернутися до Конституційного Суду. В даному випадку громадянин просто виконує свій обов'язок по захисту Конституції. Проте в даному випадку неминучі зловживання, тому більшість держав не передбачають actio popularis як засіб для оскарження нормативних актів у Конституційному Суді.
2. Quasi actio popularis (необхідність довести законний інтерес). Інститут quasi actio popularis займає середнє місце між абстрактним actio popularis і нормативною конституційною скаргою. Правила, що регулюють порядок ухвлення скарг quasi actio popularis, більш обмежувальні, що усуває деякі проблеми, пов'язані з actio popularis, так як заявнику необхідно довести, що він має певний законний інтерес в застосуванні загальної норми.
Норми, що встановлюють право подання даної скарги, аналогічні нормам, які регулюють питання щодо нормативної конституційної скарги, за винятком того, що необов'язково, щоб заявникові безпосередньо було завдано шкоди. Заявнику просто необхідно довести, що правова норма впливає на його права, законні інтереси чи правове становище.
3. Індивідуальна пропозиція. Це ще один з видів абстрактного контролю, в поданні якого бере участь фізична або юридична особа, і який залишає велику можливість розсуду Конституційному Суду.
Фізична або юридична особа може безпосередньо звернутися в Конституціонний Суд з пропозицією про розгляд конституційності нормативного акту. Однак вона не може вимагати, щоб Конституційний Суд почав судовий розгляд. Фактично, в даному випадку фізична або юридична особа може "сприяти" тому, щоб суд діяв за власною ініціативою (proprio motu), що є досить рідкісною можливістю.
4. Конституційне звернення. В Україні особа може звернутися в Конституційний Суд із запитом про обов'язкове тлумачення, якщо стверджує, що протиріччя в застосуванні закону можуть призвести або призвели до порушення його конституційних прав. В даному випадку питання стосується не індивідуального акта, а тлумачення нормативного акта. Таким чином, конституційне звернення по суті виконує функцію нормативної конституційної скарги.
5. Нормативна конституційна скарга. Це найпоширеніша і основна форма прямої конституційної скарги. Фізична або юридична особа може подати скаргу на порушення його основних суб'єктивних прав індивідуальним актом, прийнятим на підставі нормативного акта. Таким чином, в даному випадку ініціатива щодо здійснення контролю пов'язана з конкретним справою. Однак в системах, які передбачають тільки нормативну конституційну скаргу, індивідуальний акт, що застосовує нормативний акт, не може оскаржуватися, і контроль, здійснюваний Конституційним Судом, не стосується застосування нормативного акта. В даному випадку питання щодо ефективного захисту основних індивідуальних прав може виникнути тільки якщо застосування конституційного закону або рівноцінного акту порушує такі права.
Нормативна конституційна скарга може бути повною і частковою. В повній скарзі людина звертається до Конституційного Суду з питання визначення конституційності прийнятого щодо нього будь-якого правового акту, а також якщо він вичерпав інші можливості захисту своїх конституційних прав.
Даний інститут відрізняється тим, що рішення Конституційного Суду набуває принципове значення не тільки при захисті об'єктивних прав і як джерело права, але і стає дієвим важелем захисту суб'єктивних прав людини.
Характерна особливість часткової індивідуальної скарги полягає в тому, що вона має дуже обмежені об'єкти конституційної скарги. Це відноситься в основному до застосованої судами щодо конкретного суб'єкта норми закону, конституційність якого оскаржується в Конституційному Суді.
В умовах зростаючого значення захисту прав людини очевидна тенденція до здійсненню конституційного контролю індивідуальних адміністративних актів і рішень суду на підставі індивідуальних скарг, так як порушення прав людини часто є результатом неконституційних індивідуальних актів.
Для більш повного ознайомлення з документом можна перейти за посиланням.