Верховний Суд України в постанові від 5 липня 2017 року по справі № 6-881цс17 висловив свою правову позицію щодо гарантування вкладів фізичних осіб.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У ч. 2 ст. 38 якого передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку угод (в тому числі договорів), вчинених (ув'язнених) банком протягом одного року до дня введення тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення угод (в тому числі договорів) , що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що угоди (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента вчинення відповідних майнових дій , відмовився від власних майнових вимог.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок про те, що внесення змін до договору банківського вкладу, згідно з якими банк відмовляється від застосування зниженої відсоткової ставки при достроковому виплаті вкладу на вимогу вкладника, є відмовою банку від власних майнових вимог.

Угода про незастосування банком перерахунку нарахованих відсотків за зниженою процентною ставкою що викликає необґрунтовану виплату грошових коштів, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить ознаки нікчемного правочину і вимагає застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України .