На практиці виникають ситуації, коли строк тримання особи під вартою спливає вже після закінчення досудового розслідування та передання справи до суду, але до початку судового розгляду.  

Враховуючи вимоги кримінального процесуального законодавства, в таких випадках слідчий суддя вже не має підстав розглядати питання про продовження строку тримання під вартою, адже досудове слідство вже закінчилося, а суд має аж два місяці з дня надходження до суду обвинувального акту для розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

У 2014 році Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Чанєв проти України» та вказав на порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в результаті тримання під вартою особи без відповідного рішення суду протягом періоду, коли закінчилось слідство і до початку судового розгляду. У якості причини цього явища суд вказав на недоліки Кримінального процесуального кодексу України.

У Звіті щодо оцінки впровадження Кримінального процесуального кодексу України, підготовленому  в рамках проекту Ради Європи «Підтримка реформи кримінальної юстиції в Україні» у 2015 році, також наголошено на необхідності виправлення недоліків КПК стосовно рішення суду щодо застосування тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо відповідальність за таку кримінальну справу передана від слідчого судді до суду першої інстанції. Як Європейський суд з прав людини, так і автори вищезазначеного звіту вказують на те, що такі порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є системними, а недоліки кримінального процесуального законодавства з цього питання перейшли із старого кодексу у новий.

На цей час практика незаконного утримування особи після закінчення строку ухвали  про тримання під вартою до початку судового розгляду майже викоренена. Натомість виникають ситуації, коли особа, відносно якої сплинув строк ухвали про тримання під вартою та яка,  відповідно, залишила місце тимчасового позбавлення волі, не виконує свої процесуальні обов’язки та переховується від суду.

У зв’язку із необхідністю уточнення кримінального процесуального законодавства з метою вдосконалення застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та запобігання утримуванню особи під вартою без законних підстав розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо запобігання незаконному триманню під вартою)».

Законопроектом пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України, якими встановити, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею за власною ініціативою або на підставі клопотання прокурора,  слідчого за погодженням з прокурором, на стадії закінчення досудового розслідування шляхом звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру якщо є об’єктивні підстави вважати, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою спливе до початку судового розгляду.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше, ніж за два дні до звернення до суду із обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі, якщо є об’єктивні підстави вважати, що строк дії ухвали про тримання під вартою, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого спливе до початку судового розгляду.

Крім того, запропоновано надати можливість суду, який розглядає справу, за власною ініціативою оцінювати, чи запобіжні заходи, застосовані слідчим суддею, продовжують бути виправданими, замість того, щоб такі заходи автоматично вважались виправданими, як передбачає чинна редакція частини 3 статті 315 КПК.

Законопроект №7078, зареєстрований 6 вересня, наразі перебуває на розгляді Комітету з питань правової політики та правосуддя.