Головний зміст

VSU 150313Верховний Суд України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-1288цс17 висловив свою правову позицію щодо укладання договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

 

 

 

 

 

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

 

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

 

У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

 

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

 

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

 

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

 

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення угоди і втрата стороною можливості з яких-небудь причин нотаріально засвідчити угоду.