Верховний Суд України в постанові від 14 вересня 2017 року по справі №5-162кс (15) 17 висловив свою правову позицію щодо принципу доступу до правосуддя.

Суд звертає увагу на те, що міжнародні стандарти в області судочинства (Конвенція про захист прав людини і основних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Загальна декларація прав людини) послідовно стверджують про неприпустимість нехтування правом на доступ до правосуддя і справедливий судовий розгляд.

Також про це говорить і усталена практика Європейського суду з прав людини, в якій зазначається, що обмеження в доступі особи до національного суду, що застосовуються державою, не повинні звужувати або зменшувати залишені особою можливості доступу до суду в такий спосіб або в такій мірі, що буде знівельована сама суть права (Рішення Європейського суду з прав людини «Наталя Михайленко проти України» від 30 травня 2013 року, «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року).

На національному рівні судової практики наведені положення відображені в постановах Верховного Суду України відповідно від 24 лютого 2014 року № 6-156цс13 і від 27 квітня 2015 року № 5-7кс15.

Суд зазначає, що доступ до правосуддя у вітчизняній системі права є конституційним принципом забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Вказаний принцип гарантує право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному або касаційному порядку, при цьому він повинен бути реалізований, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Крім того, відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень.