Верховний Суд України в постанові від 12 жовтня 2017 року по справі №237кс (15) 17 висловив свою правову позицію щодо порядку відкриття сторонами матеріалів досудового розслідування.
Невідкриття матеріалів сторонам в порядку статті 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів неприпустимими в якості доказів.
У той же час відкриття, крім протоколів, в яких зафіксовано хід і результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як докази.
При цьому суд зазначив, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті один одному.
Ця заборона адресована суду, який (згідно з частиною 12 статті 290 КПК України) не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Надання стороною обвинувачення в суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і прилучення їх в якості доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.
Таким чином, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції в кримінально-процесуальному змаганні.
За таких умов, коли сторони обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів в кримінальному процесі.
Частина дванадцята статті 290 КПК України фактично передбачає кримінально-процесуальну санкцію щодо сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов'язків по відкриттю матеріалів.
Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити такі відомості як докази в невідкритих матеріалах.
Тому, не відкриття сторонами кримінального провадження один одному матеріалів істотно зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.