Верховний Суд України в постанові від 18 жовтня 2017 року по справі №3-932гс17 висловив свою правову позицію щодо порядку відновлення терміну позовної давності.
Положеннями статті 15 ЦК закріплено право кожної людини на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади в межах їх компетенції, встановленої законом, і діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним з таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
За змістом положень статті 2 ГПК суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 29 ГПК (у редакції, чинній на момент звернення прокурора з відповідним позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Термін, в межах якого подається позов як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), ЦК визначена як позовна давність (стаття 256 ЦК).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), хід якої, згідно з частиною першою статті 261 ЦК, починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншим уповноваженим на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду з позовом про захист інтересів держави, але не наділяє прокурора повноваженнями порушувати питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку особи, в інтересах якої він звертається до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України, зокрема від 27 травня 2014 по справі № 3-23гс14, від 25 березня 2015 року з справі № 3-21гс15, від 22 березня 2017 року по справі № 3-1486гс16, від 7 червня 2017 року по справі № 910/27025/14 (№ 3-445гс17).