Суди встановили, що спірна квартира є спільним сумісним майном, придбаним подружжям за час шлюбу. Отже, відповідач – співвласник зазначеної квартири відповідно до норм Сімейного кодексу України.

При таких обставинах Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову колишнього чоловіка про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки положення ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України не поширюються на спірні правовідносини, врегульовані нормами ст.319, 321 ЦК України.

Та обставина, що відповідач була відсутня в квартирі за місцем своєї реєстрації понад 1 рік, не свідчать про її відмову від права власності на нерухоме майно і не є підставою для припинення права власності на нього.

А сам факт не звернення відповідача до суду з позовом про поділ майна подружжя не є підставою, з якою закон пов'язує (визначає) припинення права власності на спільну сумісну власність.

Більш детально з постановою Верховного Суду №647/1683/15-ц можна ознайомитись за посиланням.