На сьогодні в Україні великих масштабів набули сирітство та такі хвороби, що зумовлюють необхідність в обмеженні або позбавленні осіб дієздатності. Зокрема, за даними Міністерства соціальної політики станом на 2017 рік в Україні проживає понад 90 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Така ситуація має наслідком збільшення кількості сімейних форм виховання, а саме: опіки та піклування, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей (в яких відносини по суті також є опікою та піклуванням). Саме у вищезазначених формах виховуються понад 85% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Разом із тим надання опікунам та піклувальникам відповідних повноважень створює ризик для зловживань з їх боку. Зазначені особи мають можливості використовувати їх усупереч правам та законним інтересам підопічних для отримання власної вигоди. Подібні зловживання заподіюють істотну шкоду підопічним, зокрема порушуються як майнові, так і немайнові їх права та законні інтереси, нерідко страждає їх здоров’я, під загрозою опиняється їх подальше існування.

У зв’язку з цим захисту прав та законних інтересів підопічних має бути приділено посилену увагу з боку держави.

Однією з гарантій їх прав є стаття 167 КК України, в якій закріплено відповідальність за зловживання опікунськими правами.

Проте на сьогодні, на практиці мають місце труднощі при застосуванні норм цієї статті, оскільки існують спірні моменти в розумінні деяких її аспектів. Детальний аналіз зазначеної норми та вивчення матеріалів судових рішень надав змогу розробити пропозиції, що лягли в основу проекту Закону України №8305 «Про внесення змін до статті 167 Кримінального кодексу України щодо зловживання опікунськими правами»

Законопроектом пропонується викласти статт. 167 ККУ у такій редакції:

Стаття 167. Зловживання опікунськими правами

1. Використання опіки чи піклування з корисливих мотивів на шкоду підопічному (зайняття або використання житла чи його частини, привласнення або розтрата коштів підопічного тощо), –

карається штрафом від двохсот до п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені щодо двох або більше потерпілих, або такі, що заподіяли потерпілому майнову шкоду у великих розмірах, –

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що заподіяли потерпілому майнову шкоду в особливо великих розмірах, або дії, внаслідок яких потерпілого було позбавлено житла або його частини, –

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років із конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Під великим розміром майнової шкоди в цій статті необхідно розуміти спричинені потерпілому збитки, що у п’ятсот і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а під особливо великим розміром майнової шкоди – збитки, що у п’ять тисяч і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Зазначимо, що під час роботи над проектом Закону було проведено анкетування членів опікунських рад, спеціалістів управлінь праці та соціального захисту населення, служб у справах дітей, членів Комісії з питань захисту прав дитини та дільничних інспекторів міліції. Зазначені особи у своїй професійній діяльності безпосередньо стикаються з проблемами підопічних осіб та мають уявлення про їх матеріальне становище.