У справі № 909/1013/17 позивач на підтвердження сплати судового збору при зверненні з позовною заявою надав оригінал довідки Державної судової адміністрації України, якою підтверджено сплату судового збору в іноземній валюті у розмірі 9 480 доларів США та зарахування вказаної суми до державного бюджету.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, позовну заяву та додані до неї документи повернув позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.), посилаючись на те, що з указаної довідки не вбачається: реквізитів валютного рахунка, на який здійснювалося перерахування судового збору в іноземній валюті; перерахування судового збору до відповідного територіального органу казначейської служби; сплати судового збору за звернення до Господарського суду Івано-Франківської області з даною позовною заявою.

Скасовуючи оскаржені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що посилання судів попередніх інстанції на неможливість встановлення реквізитів валютного рахунка, на який здійснювалося перерахування судового збору в іноземній валюті, є необґрунтованим, оскільки для сплати судового збору нерезидентами в іноземній валюті в Україні був наявний лише один валютний рахунок, на який міг бути сплачений судовий збір в іноземній валюті.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" обов'язок з перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України покладається саме на суд, а відсутність відомостей про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору.

Детальніше з постановою Верховного Суду можна ознайомитись за лінком: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74345968.