Попри висновок психіатрів про те, що особа не могла розуміти небезпеку, яку викликав її стан здоров’я або необхідність лікування, таку особу все ж слід було заслухати у суді та ознайомити з процесуальними документами.
Окремі питання залучення до процесу психічно хворої людини розглядав Європейській суд з прав людини у справі «D.R. проти Литви».
Проти D.R. було відкрите кримінальне провадження за розпилювання сльозоточивого газу на місцевого підлітка. Оскільки в підозрюваної була історія психічних захворювань, суд ухвалив рішення про психіатричний огляд, який був проведений під примусом (підозрювана намагалася втекти). Психіатри дійшли висновку, що жінка мала хронічний психічний розлад і рекомендували помістити її в психіатричну лікарню для обов’язкового стаціонарного лікування.
На підставі цього висновку суд визнав D.R. неосудною та призначив примусове лікування.
Апеляція, де йшлося про певні порушення (експертизу було проведено під примусом, суд не оцінив, чи складала жінка небезпеку для суспільства, не заслухав її особисто, не задовольнив клопотання про проведення нового огляду зважаючи на попереднє добровільне амбулаторне лікування) не мала успіху. Суди виходили з того, що D.R. не могла зрозуміти небезпеку, яку викликав її стан здоров’я або необхідність лікування, яке тривало один рік.
D.R. поскаржилася до ЄСПЛ на відправлення її на психіатричний огляд стверджуючи, що вона не бачила рішення суду і не мала жодного уявлення про його підстави та подальшу примусову психіатричну госпіталізацію лише на підставі висновку медиків.
Суд у Страсбурзі констатував порушення статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Джерело: ECHR.Ukrainian Aspect