Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію Банку звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення суду, але апеляційну скаргу було визнано неподаною та повернуто заявнику з тих підстав, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги.

Так, ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав того, що до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, не надано копії доданих до апеляційної скарги матеріалів для позивачів та не зазначено правильне місце проживання позивача.

Апелянт подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу та зазначив, що заявник не усунув в повному обсязі недоліки апеляційної скарги, оскільки не додав копії доданих до апеляційної скарги матеріалів для позивачів та не зазначив правильно адресу позивача.

КЦС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та передав питання про відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у переліку додатків до апеляційної скарги зазначено про те, що копії апеляційної скарги подано з додатками для позивачів.

Оскільки акт про відсутність зазначеного додатку не складався, висновки апеляційного суду про те, що до апеляційної скарги не було долучено копії матеріалів для позивачів, ВС визнав такими, що не відповідають наявним у матеріалах справи доказам.

Також не погодився суд касаційної інстанції і з тим, що неправильне зазначення в апеляційній скарзі адреси позивача є підставою для повернення апеляційної скарги, оскільки дані про адресу позивача наявні у позовній заяві. 

ВС зазначив, що за таких обставин сам по собі факт не зазначення адреси позивача в апеляційній скарзі не є недоліком апеляційної скарги, наслідком неусунення якого може бути її повернення.

ВС послався також на практику ЄСПЛ та нагадав, що право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії) (постанова від 22.08.2018 у справі №758/11077/14-ц).