За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання всіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов’язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов’язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Такий висновок зробив Верховний Суд, розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у справі за позовом ТОВ до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору полягає в тому, що позивач 19 грудня 2016 року подав до органу доходів і зборів електронну декларацію акцизного податку за листопад 2016 року, в якій самостійно визначив до сплати суму 152220,00 грн. Декларація прийнята і зареєстрована контролюючим органом у той самий день.

30 грудня 2016 року згідно з платіжними дорученнями Товариством ініційовано сплату узгодженої суми податкового зобов’язання. Вказані платіжні документи прийнято банком, але не виконано.

За наслідками камеральної перевірки орган доходів і зборів з’ясував, що граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов’язання було 30 грудня 2016 року, в той час як кошти надійшли до бюджету 4 січня 2017 року. Тож через порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов’язання з акцизного податку до ТОВ застосовано штраф 15222,00 грн.

Касатор доводить, що доходи визнаються зарахованими до бюджету саме з дня надходження коштів на єдиний казначейський рахунок, а не з дня подання платником платіжного доручення про сплату податку/збору до банківської установи.

Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що конституційний обов’язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських і кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахуванні податків/зборів до бюджету (Податковий кодекс України і Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Постанова Верховного Суду 28 серпня 2018 року у справі № 803/1054/17.