Особа звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з онуками, встановлення порядку участі діда у вихованні та спілкуванні з онуками.
Позивач зазначав, що донька з чоловіком та онуками проживали з ним у квартирі. У зв’язку з його наміром одружитися та відмовою дарувати доньці частку квартири, дочка разом з чоловіком та дітьми переїхала до іншої квартири та стала перешкоджати йому у зустрічах та спілкуванні з онуками.
Позивач зазначав, що після неодноразових звернень до дочки стосовно організації зустрічей з онуками, вона продовжувала перешкоджати йому зустрічатися з ними та порушувала його право приймати участь у вихованні дітей та просив суд зобов'язати відповідача не перешкоджати йому брати участь у спілкуванні з онуками та встановити порядок спілкування.
Відповідно до висновку районної у місті державної адміністрації про визначення участі діда у вихованні онуків орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити участь у вихованні онуків позивача у присутності батьків дітей, за попередньою домовленістю діда з батьками дітей. З метою уникнення конфліктних ситуацій зобов'язано позивача дотримуватись режиму навчання, харчування, розвитку та відпочинку онуків, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно їхньої матері. Та зобов'язано відповідача не перешкоджати дідові брати участь у вихованні онуків та спілкуванні з ними, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно діда дітей. Також у висновку зазначено, що під час обстеження умов проживання відповідача службою у справах дітей було заслухано думку старшої із дітей, яка відмовляється бачитися з дідом.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, визначено порядок спілкування позивача з онуками.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний суд виходив з того, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції не врахував якнайкращі інтереси дітей та не взяв до уваги наявність конфліктної ситуації між сторонами, відсутність будь-якого спілкування позивача з онуками протягом тривалого часу, негативне ставлення двох старших дітей до позивача, їх вік, їх фізичний та психологічний стан. Апеляційний суд також не погодився з висновком органу опіки і піклування.
КЦС ВС скасував рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.
Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно зі статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
Відповідно до статті 159 СК України, суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
ВС зауважив, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
А право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль (постанова від 19.09.2018 у справі №756/7995/15-ц).
Джерело: Українське право