За висновками Верховного Суду, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, "виключні випадки" мають оцінюватися судами, виходячи з наявності (обґрунтованості прокурором) порушення або загрози порушення інтересів держави.

Правова позиція Верховного Суду базується на тому, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), який або відсутній, або який всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З повним текстом постанови від 02.10.2018 у справі № 4/166"б" можна ознайомитися за посиланням.