Позивач звернувся до суду з позовом до сільської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позивач зазначав, зокрема, що після смерті брата він не подавав заяви про прийняття спадщини, оскільки у покійного брата був син, який виїхав до Російської Федерації, а тому позивач не міг знати, чи оформив племінник спадщину. При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата він отримав відмову в оформленні свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Позивач просив суд встановити факт проживання однією сім'єю понад п'ять років його брата з матір'ю його покійної дружини (яка також померла) та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його брата, оскільки спадкоємців першої черги немає. Відповідач позов визнав.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог. Суди виходили з того, що позивачем доведено, що його брат проживав однією сім'єю з матір'ю його покійної дружини з 1996 року, тобто не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. Разом з тим, суди дійшли висновку, що строк для прийняття спадщини позивачем пропущено без поважних причин, оскільки та обставина, що він не знав, про те, що син його покійного брата не прийняв спадщину, не є поважною причиною, пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо оформлення спадкових прав, а з часу смерті брата позивача пройшло більше 9 років.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та справу в цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВС звернув увагу, що частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Суд нагадав, що у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 4 листопада 2015 року № 6-1486цс15 правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували покликань позивача на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки у його брата, який мав право на спадщину, але не встиг її оформити, був син, який вибув до Російської Федерації у 1990 році, на підтвердження чого надав довідку виконавчого комітету. Саме через ці причини він не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а про смерть сина брата і, відповідно, про те, що він згідно з частиною другою статті 1258 ЦК України одержав право на спадкування, він дізнався тільки у 2017 році.
Крім того, ВС звернув увагу на те, що суди, встановивши факт постійного проживання брата позивача із з матір'ю його покійної дружини, не врахували, що саме по собі визнання юридичного факту в судовому порядку є непотрібним, якщо від цього факту не виникають, не змінюються чи не припиняються інші правовідносини (постанова від 19.12.2018 у справі № 540/147/17).
Джерело: Українське право