Турецький Фонд цивілізації, знання, добробуту і процвітання (MİHR, Medeniyet, İrfan, Hayır, Refah Vakfı) після 15 років діяльності стикнувся з фінансовими труднощами: його ресурсів було недостатньо для покриття витрат і виконання статутних цілей.
На цій підставі суд в Анкарі видав наказ про ліквідацію MİHR, фінансові активи якого передані іншому фонду. Таке рішення було підтверджене вищими судами. Згодом національні суди відхилили і запит про перереєстрацію MİHR.
Посилаючись, зокрема, на статтю 6 (право на справедливий судовий розгляд) та ст. 11 (свобода зібрань і об’єднань) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фонд-заявник поскаржився на ліквідацію до ЄСПЛ, передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.
У Страсбурзі зауважили, що MİHR був ліквідований не через статутну або іншу діяльність, але через те, що не міг дозволити собі здійснювати діяльність. Національні суди виявили, що фонд нічого не робив для виконання своїх цілей, оскільки він не мав жодних активів, за винятком двох будівель, які фактично створювали єдиний дохід. Будь-які пожертвування, які вони отримували, були мінімальними. Дохід, зазначений у балансі як до, так і після процедури ліквідації, був незначним, а видавнича діяльність та радіомовлення були обмежені, переважно з економічних причин.
Суд зазначив, що цілі фонду-заявника, які були викладені у статуті (дослідження, консультації та публікації в сфері основних природничих або суспільних наук, створення університетів або факультетів з метою проведення таких досліджень, економічної і комерційної діяльності, різних видів соціальної допомоги тощо), відповідали цілям корисності для суспільства або загального інтересу.
ЄСПЛ вважав, що очікування від фонду, що він мав задовольняти мінімальні фінансові критерії, було обґрунтоване необхідністю збереження ефективності та довіри системи громадських фондів в Туреччині.
З цього суд дійшов висновку, що причини ліквідації були доречними і достатніми. Це відповідало нагальній суспільній потребі, було пропорційне переслідуваним законним цілям, а тому – необхідне у демократичному суспільстві.
Проаналізувавши також інші обставини справи, високі судді не знайшли порушення конвенційних гарантій.