Новини
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1613
Дія положень Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року (згідно із п. 2 Прикінцевих положень цього Закону).
Таку правову позицію сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши в касаційному порядку справу за позовом пенсіонера, який отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Суть спору полягає в тому, що з 1 березня 2017 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (затверджений постановою КМУ від 21 липня 1992 року № 418, у редакції постанови КМУ від 9 серпня 2005 року № 713) та обрахував загальний розмір його пенсії в сумі 73298,40 грн. Проте розмір пенсії з обмеженнями, передбаченими ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач визначив у сумі 33016,93 грн. У зв’язку з відрахуваннями в період роботи, згідно з положеннями ч. 4 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до виплати позивачеві нараховано 25023,48 грн.
Позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті йому щомісячного пенсійного забезпечення, зобов’язати відповідача з 1 березня 2017 року (з часу проведення перерахунку пенсії) здійснювати згідно із законодавством України його щомісячне пенсійне забезпечення у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено, вимоги позивача задовольнив частково: визнав дії департаменту ПФУ неправомірними, зобов’язав з 1 березня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що право позивача на нарахування пенсії без її обмеження є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов’язань.
Верховний Суд, погодившись із рішенням апеляційного суду, вказав на таке.
Відповідно до положень законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакціях, чинних на час спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн.
Зазначені норми введено Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з п. 2 Прикінцевих положень цього Закону дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Отже, оскільки позивач отримував пенсію з 2011 року, тобто до 1 січня 2016 року, тому дія положень зазначеного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується.
Водночас Верховний Суд встановив, що позивач станом на час спірних правовідносин працював, тому пенсія йому має виплачуватись із застосуванням положень ч. 4 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме – тимчасово, по 31 грудня 2017 року, у період роботи особи на посадах/роботах пенсії, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру. Зазначена норма не скасована і на час спірних правовідносин має чинність, неконституційною не визнавалась, а тому її належить застосовувати у цьому спорі.
За таких обставин правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Постанова Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17 (адміністративне провадження № К/9901/17860/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/85613267.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1099
Колектив Київського районного суду міста Одеси щиро вітає з Днем народження секретаря судового засідання Андрія Цвігуна!
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 829
Спеціальне використання водних біоресурсів, які є частиною тваринного світу, здійснюється на підставі дозволу, що видається у встановленому законом порядку, у тому числі за наявності права користування відповідним рибогосподарським водним об’єктом, оформленим за погодженням із постійним користувачем земельної ділянки.
Про це зазначила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу за позовом районного прокурора до Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Житомирській області про визнання незаконним і скасування погоджень, визнання незаконним і скасування дозволу.
Суть спору полягає, зокрема, в тому, що зазначене Управління видало фізичній особі – підприємцю дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів без наявності в останнього жодних правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою водного фонду та без погодження такого рішення з постійним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване водосховище.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, дійшли висновку, що законодавством України не передбачено подання правовстановлюючих документів чи необхідності погодження з постійним користувачем земельної ділянки водного фонду для отримання дозволу на постійне використання водних біоресурсів у зв’язку з тим, що у користування надається не водосховище, а біоресурси, які у ньому перебувають.
Верховний Суд не погодився з таким висновком і скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Колегія суддів, проаналізувавши положення Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України «Про тваринний світ», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», встановила, що використання фізичними та юридичними особами земель водного фонду державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. У разі перебування земель водного фонду у власності або постійному користуванні відповідних суб’єктів, у тимчасове користування такі об’єкти надаються за погодженням із постійними землекористувачами або за згодою власників.
На цій підставі Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої, зокрема, надання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів без погодження з постійним землекористувачем порушує не тільки права останнього, але й інтереси держави, що виражається у недотриманні порядку спеціального користування водних біоресурсів водосховища, яке використовується, зокрема, для водопостачання мешканців відповідної територіальної громади.
Постанова Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 806/1350/15 (адміністративне провадження № К/9901/4632/18) – http://reestr.court.gov.ua/Review/85902333.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 710
Вища рада правосуддя 10 грудня 2019 року ухвалила рішення про затвердження Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1205
Колектив Київського районного суду міста Одеси щиро вітає з Днем народження помічника судді Лебедюк Ірину Олександрівну!
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 785
Київський районний суд м. Одеси розглянув клопотання про відсторонення від посади підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (службова недбалість).