Стаття 6§1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи безстороннім судом. У зв’язку із цим Європейський суд з прав людини встановив об’єктивний і суб’єктивний критерії визначення неупередженості суддів.
Про це ЄСПЛ нагадав у рішенні у справі «Олександру-Маріан Янку проти Румунії» (заява № 60858/15), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Пана Янку було засуджено у двох кримінальних провадженнях за фінансові злочини, які він вчинив як керівник декількох підприємств. Через тісний зв’язок частина доказів з першого провадження використовувалася у другому, при цьому до колегії, що розглядала другу справу, входив суддя М.А.М., який також розглядав першу справу.
Оскаржити упередженість цього судді на національному рівні не вдалося, тож Янку, посилаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звернувся до Європейського суду з прав людини.
У Страсбурзі нагадали про існування у цьому питанні об’єктивного і суб’єктивного аспектів. Суб’єктивний стосувався особистих переконань або поведінки судді, а об’єктивний передбачав необхідність перевірки, чи існували встановлені факти, які могли б викликати сумніви в неупередженості.
Застосовуючи цей підхід до справи Янку, ЄСПЛ не знайшов підтвердження тому, що суддя М.А.М. продемонстрував будь-яке особисте упереджене ставлення до заявника.
Високі судді звернули увагу на відсутність об’єктивних причин для занепокоєння пана Янку щодо неупередженості судді. Останній намагався відмовитися від розгляду справи і заявляв самовідвід. Але робив він це не через фактичні сумніви в неупередженості, я як запобіжний захід. І ця заява була відхилена достатньо вмотивованим рішенням.
Хоча інший суддя, який брав участь у розгляді першої справи проти Янку разом із М.А.М., був відсторонений від засідання у другій справі. І такий відвід був заснований на кількох підставах, зокрема на тому, що суддя висловлював думку щодо другої справи під час апеляції.
Тож окрім передбачуваної подібності двох проваджень, поведінка М.А.М. не була такою, щоб об’єктивно обґрунтувати занепокоєння пана Янку щодо неупередженості судді. Відтак, стаття 6§1 Конвенції порушена не була.