Існування на законодавчому рівні такого інституту процесуального права як відновлення втраченого судового провадження є однією з гарантій забезпечення права на судовий захист.

Такий інститут наразі передбачений Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним кодексами, Кодексом адміністративного судочинства України. В той же час законодавчі недоліки ускладнюють, а іноді взагалі унеможливлюють використання зацікавленими особами інструменту відновлення втраченого провадження.

Процедура відновлення втраченого судового провадження, закріплена у Цивільному процесуальному кодексі та Кодексі адміністративного судочинства України, є фактично ідентичною, відповідно і недоліки містить однакові.

Господарським процесуальним кодексом України можливість відновлення втраченого провадження взагалі не передбачена. Однак, відповідно до приписів п.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №2 “Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України”, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” те, що ГПК не містить положень щодо відновлення втраченої справи не може бути підставою для відмови в прийнятті чи залишенні без розгляду заяви, клопотання чи іншого передбаченого ГПК звернення учасника судового процесу до господарського суду. Отже, господарські суди змушені керуватися при розгляді заяв про відновлення втраченого провадження роз’ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, а не приписами процесуального законодавства.

Аналіз судової практики свідчить про те, що недостатня чіткість норм та неврегульованість деяких питань призводить до неоднакового застосування судами норм процесуального законодавства. Так, певні ускладнення викликає норма щодо підсудності заяви про відновлення втраченого провадження. Процесуальне законодавство закріплює, що заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Керуючись тим, що такі судові рішення може ухвалити не тільки суд першої інстанції, що розглядав справу, а й апеляційний чи касаційний суд, заявники звертаються до судів різних інстанцій, а суди приймають до провадження такі заяви. Така практика є хибною, заяви мають подаватися до суду першої інстанції, адже справу розглядав саме цей суд, а апеляційне чи касаційне провадження є лише стадіями перегляду судового рішення навіть у разі ухвалення цими судами власного рішення по суті спору. Крім того, після проходження стадій перегляду матеріали справи мають повернутися та зберігатися у суді першої інстанції.

Крім того, певні прогалини існують і в нормах, що регулюють випадки  подання заяви про відновлення провадження, втраченого до закінчення судового розгляду. Так, не врегульовано, які дії має здійснити суд, якщо отримав таку заяву. Також незрозуміло, що робити, якщо всупереч вимогам законодавства в ухвалі про відкриття провадження у новій справі не буде зазначено, що позов подається у зв’язку з втратою незакінченого провадження. Такі вимоги до ухвали про відкриття провадження у новій справі зумовлені тим, що нова справа буде стосуватися спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму узагальненні практики розгляду судами деяких питань, пов’язаних із відновленням втраченого судового провадження, звертає увагу, що  якщо в ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі не буде зазначено, що новий позов було подано у зв’язку з втратою незакінченого провадження,  у відкритті провадження у справі може бути відмовлено у зв’язку з тим, що у провадженні цього суду є тотожний позов.

Кримінальний процесуальний кодекс України також містить низку недоліків у частині механізму відновлення матеріалів кримінального провадження – як ідентичних до описаних вище, так і власних. Так, кодекс передбачає відновлення матеріалів лише того провадження, яке закінчилося вироком суду. Це одразу невиправдано звужує коло кримінальних справ, позбавляючи можливості відновити матеріали проваджень, за результатами яких суд закрив кримінальну справу або виніс ухвалу про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.

З урахуванням всього вищевикладеного, зареєстровано проект Закону України 6745 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку відновлення втраченого провадження)».

   Ним пропонується доповнити Господарський процесуальний кодекс України новим розділом XVI «Відновлення втраченого судового провадження в господарській справі», яким встановити порядок відновлення провадження, осіб, які можуть звертатися із заявою, підсудність цих заяв, вимог до їх змісту, наслідки недодержання таких вимог, а також встановлює вимоги до судового розгляду та рішень суду.

Також законопроект пропонує внести зміни до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачити, що заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Крім того, законопроект передбачає, що у разі подання заяви про відновлення провадження, втраченого до закінчення судового розгляду, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення втраченого провадження, а  якщо  провадження було відкрите – постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду. В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов'язково зазначено. У випадку, якщо в ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження не зазначено про цю обставину, суд може з власної ініціативи або за заявою особи, яка бере участь у справі, виправити в ухвалі цю помилку. Заява про виправлення помилки в ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження розглядається протягом десяти днів з дня її надходження. Суд без виклику учасників процесу вирішує питання про внесення виправлень, про що постановляє ухвалу.

Зміни, які запропоновані законопроектом до Кримінального процесуального кодексу України, розширюють перелік справ, втрачені матеріали яких можуть відновлюватися судом. Так, передбачається, що відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду, постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру або про відмову в їх застосуванні або у якій кримінальне провадження закрито судом. Також встановлюється, що заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Законопроект передбачає внесення до Кримінального процесуального кодексу України норми, згідно з якою в разі подання заяви про відновлення провадження, втраченого до закінчення судового розгляду, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.