Верховний Суд України в постанові від 10 липня 2017 року по справі №6-1сно17 висловив свою правову позицію щодо розмежування понять «нововиявлені обставини» і «нові обставини».

У розумінні частини другої статті 361 ЦПК нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи і існували на момент розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили і віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі і можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини і нові обставини.

Обставини, що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін, мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на момент прийняття судового рішення, але залишались невідомими особам, які беруть участь у справі, і стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нового позову.

Судам необхідно розрізняти нові докази і доводи, за якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.