2 червня 2016 року було ухвалено зміни до Конституції України щодо правосуддя, які мали створити конституційні основи для повномасштабної судової реформи. Зокрема, були змінені норми, які закладають основи діяльності Конституційного Суду України. 

 

 

 

 

 

 

Новий Закон України «Про Конституційний Суд України» прийняли 13 липня 2017 року.

 

Проте народні депутати вважають, що даний закон містить велику кількість недоліків, у тому числі системних неузгоджень між його положеннями. Тому до Верховної Ради подали Проект Закону України №7074-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення організації та діяльності Конституційного Суду України».

 

Ініціатори законопроекту вважають, що недоліки Закону стосуються майже всіх аспектів діяльності Суду: набуття повноважень суддями, роботи Колегій та Сенатів, розгляду скарг та звернень тощо.

 

Так, депутати вважають неприпустимим встановлення у Законі України "Про Конституційний Суд України" норм, які прямо суперечать вимогам Конституції України, а саме: закріплення можливості регулювання процесуальної діяльності суду так званим "Регламентом", який сам же суд і затверджує. Стаття 153 Конституції України прямо вимагає, щоб порядок звернення до суду, розгляду ним справ, ухвалення рішень, а також питання статусу суддів та організації діяльності суду визначалися виключно Законом.

 

Таким чином внутрішньому регулюванню підлягають лише окремі питання діяльності, які не впливають на права та інтереси учасників конституційного провадження, наприклад, правила внутрішнього трудового розпорядку, опис мантії та нагрудного знаку, правила діловодства і тому подібні акти. В той же час все, що прямо впливає на права суб'єктів права на звернення до Конституційного Суду України, має бути врегульоване Законом.

 

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про Конституційний Суд України», якими прибрати з тексту Закону всі норми, які стосуються можливості ухвалення "Регламенту Конституційного Суду України".

 

Крім того, запроваджуються наступні зміни:

 

1) Запроваджується вільний доступ громадськості та преси на відкриті засідання суду. Крім того, скасовуються всі обмеження на фото та відео зйомку засідань суду, а також їх трансляцію, у тому числі через мережу Інтернет.

 

2) Повністю змінюється підхід до формування складу Конституційного Суду України. Замість псевдо-конкурсів, які наявні у тексті Закону зараз, всі кандидати проходитимуть відкритий та багатоетапний конкурс. На першому етапі будуть перевірятися знання кандидатів, що унеможливить призначення до складу Суду випадкових людей, які просто знаходяться у близькому оточенні керівника владної партії. На другому етапі відбуватиметься кваліфікаційна співбесіда, питання до якої, у тому числі, зможуть пропонувати представники громадськості.

 

Суб'єкти призначення суддів зможуть розглядати лише кандидатів, які зайняли найвищі позиції за результатами конкурсу. Таким чином буде забезпечено формування суду із дійсно професійних кадрів.

 

3) Чітко визначається момент набуття суддею повноважень та порядок обрахунку строку його повноважень. Пропонується встановити, що повноваження судді Конституційного Суду України починаються з дня принесення ним присяги. З того ж дня починається відлік 9 річного строку його повноважень. Із чинного закону не зрозуміло як саме слід рахувати зазначений строк, чи враховується призначений суддя, який ще не приніс присягу, у загальному складі Конституційного Суду.

 

4) Заробітна плата судді Конституційного Суду України зменшується до рівня заробітної плати народного депутата України. Враховуючи рівень навантаження на суддів Конституційного Суду України, їх робота не може оцінюватися на тому рівні, який закріплений у Законі. В той же час розмір заробітної плати народного депутата України є достатнім за розміром, щоб забезпечити суддю можливістю виконувати свої повноваження без суміщення своєї роботи з іншою діяльністю.

 

5) Змінюється порядок формування Сенатів та Колегій. Так пропонується, щоб їх склад визначався шляхом жеребкування лише на три роки. Таким чином кожні три роки склад цих органів змінюватиметься, що гарантуватиме уникнення "цементування" складу та загальне збільшення різноманітності думок суддів у складу даних органів.

 

6) Пропонується встановити визначення судді-доповідача у справі за допомогою автоматизованого розподілу справ, як це робиться зараз у судах загальної юрисдикції. При цьому звіти щодо розподілу справ мають бути доступні для громадськості.

 

7) Встановлюється обов'язковість участі у засіданні Сенату або Колегії всіх членів відповідного органу. У випадку, якщо суддя не може брати участь у засіданні він тимчасово замінюється іншим суддею за допомогою автоматизованої системи розподілу суддів. Таким чином ми уникаємо ситуації маніпулювання кворумом з метою прийняття "потрібних" рішень меншістю суддів. Так, наприклад, на даний час Сенат має змогу прийняти рішення 4 голосами із 9 за умови, що 3 членів будуть відсутні під час голосування. У випадку, якщо кількість членів Сенату буде менша за 9 можливе прийняття рішень ще меншою кількістю голосів. У випадку ж, якщо склад Сенату буде стабільним, подібне стане неможливим.

 

8) Встановлюється обов'язок Сенату передати справу на розгляд Великої палати у випадку, якщо хоча б двоє членів Сенату цього вимагають. Таким чином будуть унеможливлені ситуації, при яких рішення Конституційного Суду, винесене Сенатом, не буде відповідати позиції більшості суддів Конституційного Суду.

 

9) Запроваджується відкритий доступ громадськості до матеріалів справ, які перебувають на розгляді суду, а не лише до матеріалів тих справ, розгляд яких вже завершився.

 

10) Усуваються неконституційні обмеження у праві на подання конституційної скарги. Так закон вимагає, щоб скаржник зазначив, чим неконституційність закону порушує його конституційні права, в той же час як Конституція України встановлює можливість визнання закону неконституційним ще й з таких мотивів, як вихід за межі конституційної компетенції або порушення процедури його ухвалення.

 

11) Запроваджується право особи, чию конституційну скаргу повернув для опрацювання керівник секретаріату, подати скаргу Голові суду. У випадку, якщо така скарга є обґрунтованою - скарга передається на розгляд судді-доповідачу.

 

12) Запроваджується реальна можливість відводу суддів, які мають особистий інтерес у результатах розгляду справи, або щодо неупередженості яких існують обґрунтовані сумніви. Порядок прийняття рішення щодо відводу врегульовується Законом, при цьому встановлюється, що у випадку, якщо під час вирішення питання про відвід голоси суддів розділилися - відвід задовольняється.

 

13) Встановлюється обов'язок Конституційного Суду України призначити розгляд справи протягом двох місяців з дня відкриття провадження та розглянути справу протягом трьох місяців.

 

14) Основною формою судочинства визначається саме усне слухання із участю всіх зацікавлених осіб. Окремою статтею визначається порядок проведення судового засідання, який надає можливість кожному донести свою позицію до суду.

 

15) Закріплюється можливість перегляду рішення Сенату у випадку, якщо воно суперечить правовій позиції іншого Сенату або Великої палати Суду.

 

Крім того, вносяться чисельні технічні виправлення у текст Закону, які, не змінюючи змісту норм, уточнюють їх та дозволяють уникнути подвійності їх тлумачення.