Верховний Суд України в постанові від 13 вересня 2017 року по справі №6-1517цс17 висловив свою правову позицію щодо порядку захисту авторського права або суміжних прав.
За приписами частини першої статті 52 Закону «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Згідно зі статтею 45 цього Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами:
- особисто;
- через свого повіреного;
- через організацію колективного управління.
У пункті «г» частини першої статті 49 Закону «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що організації колективного управління повинні здійснювати дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до повноважень та доручення цих суб'єктів.
Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського права (або) суміжних прав, а не своїх.
Позивачем в таких випадках повинен бути суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на користь захисту інтересів якого звернулася організація.
У разі якщо організація колективного управління звертається за захистом прав фізичних осіб, спір розглядається в порядку цивільного судочинства.
Якщо ж вона звертається за захистом юридичних осіб, то в залежності від суб'єктного складу спір розглядається в порядку господарського судочинства.
При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.