Заочний розгляд справи це відносно новий інститут в системі цивільного процесуального права, який став актуальним в умовах масової неявки в судове засідання відповідачів, а його норми слід розцінювати як додаткові процесуальні гарантії для сторін в цивільному процесі.

 

 

 

 

Мета з якою запроваджувався названий інститут у процесуальне законодавство – забезпечення доступу сторін до більш оперативних форм судочинства та захисту їх від можливих зловживань і затримок, надання суду повноважень здійснювати судочинство більш ефективно.

 

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо реалізації принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи, та свого часу введення процедури заочного розгляду справ дозволило розумно спростити цивільний процес і значно прискорити захист порушених прав, тим самим підвищуючи ефективність правосуддя.

 

У загальних рисах заочний розгляд справи можна визначити як розгляд і вирішення цивільної справи за відсутності належним чином повідомленого про час і місце судового розгляду відповідача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені яким причини неявки визнані неповажними, та який не висловив своєї позиції щодо суті спору.

 

 

Так, у роботі суду нерідко можна зустріти обуреного громадянина, що скаржиться на розгляд судом справи без його безпосередньої участі, - як правило пересічні громадяни, будучи відповідачем у справі, не бажають розуміти обов’язок суду дотримуватись розумних строків розгляду справи та нехтуючи своїм обов’язком з’явитись до суду за судовою повісткою в решті отримують поштою копію заочного рішення у справі.

 

 

Не розуміючи різниці між рішенням суду та заочним рішенням суду громадяни вважають свої процесуальні права порушеними, а суд – упередженим, що негативно впливає на авторитет судової влади та рішення суду як такого.

 

 

В той самий час з іншого боку, позивачі, які звернулись до суду за захистом їх прав чи охоронюваних законом інтересів, та які мають право на своєчасне вирішення спору, не бажають терпіти будь-яких зволікань у вирішенні заявленого ними спору. За таких умов – безпідставне затягування часу на розгляд справи у зв’язку з систематичною неявкою позивача буде порушувати визнане світовою спільнотою право на судовий захист, та знов-таки зашкодить авторитету судової влади.

 

 

Таким чином суд опиняється між двох вогнів, де єдиним правильним шляхом є неухильне дотримання норм процесуального та матеріального права, що гарантують справедливий баланс між інтересами сторін щодо вирішення справи.

 

 

Так, відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання та від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, та за наявності згоди позивача, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

 

 

За наявності у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи за допускається у випадках неявки в судове засідання всіх відповідачів.

 

 

Особливою підставою заочного розгляду справи є ситуація, коли відповідач до ухвалення рішення у справі залишив зал судового засідання.

 

Безпосередній розгляд справи та ухвалення рішення в заочному порядку проводяться за загальними правилами з встановленими ЦПК України, а в рішенні зазначається строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення.

 

 

Заочне рішення відрізняється від рішення суду, ухваленого в загальному порядку,саме порядком оскарження.

 

 

Так, заочне рішення суду може бути оскаржено у загальному порядку будь-якими заінтересованими особами – тими, чиїх прав та охоронюваних інтересів воно стосується.

 

 

Разом з тим, у випадку незгоди відповідача з ухваленим рішенням, порядок його перегляду та оскарження таким учасником процесу істотним чином відрізняється від загального правила. У такому випадку оскарженню рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції має обов’язково передувати розв’язання питання щодо необхідності перегляду рішення у зв’язку з наданими відповідачем доводами та доказами на їх підтвердження. Вирішення такого питання має ініціювати сам відповідач шляхом подачі до суду, що постановив заочне рішення, відповідної заяви про його перегляд.

 

Заява про перегляд заочного рішення має відповідати вимогам положень ст. 229 ЦПК України:

 

Подається у письмовій формі до суду, що постановив заочне рішення особисто, через представника, поштою або засобами електронного суду.

 

 

У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

 

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

 

3. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.

 

4. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх доданих до неї матеріалів.

 

5. До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

 

6. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору, що згідно положень Закону України «Про судовий збір» у чинній редакції складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на початок календарного року – для заявника фізичної особи, або 0,5 такого розміру, якщо заявником виступає юридична особа (320,00  та 800,00 гривень відповідно).

 

При цьому, у випадку, коли подана заява про перегляд заочного рішення не відповідає наведеним вимогам, до такої заяви застосовуються положення ст. 121 ЦПК України, тобто така заява може бути залишена без руху із наданням заявнику строку на усунення недоліків.

 

Крім того, за аналогією закону до заяв про перегляд заочного рішення можуть бути застосовані інші положення ЦПК, які регулюють вирішення питання про можливість прийняття позову, - зокрема за наслідками порушення заявником правил підсудності заява може бути повернута йому ухвалою суду, а у випадку, коли заявник повторно надає до суду заяву про перегляд заочного рішення, що вже була розглянута – у прийнятті такої заяви (у відкритті провадження за такою заявою) суд відмовить відповідною ухвалою.

 

 

Що ж до судді, який безпосередньо уособлює суд в ході розгляду заяви, то за загальним правилом заява про перегляд заочного рішення суду підлягає автоматизованому розподілу між суддями відповідного суду. Разом з тим практика вказує на те, що абсолютна більшість суддівських колективів рішенням зборів суддів  ухвалили передавати заяви про перегляд заочного рішення на розгляд тому судді, який свого часу ухвалював відповідне рішення, а у випадку коли це неможливо – через відсутність у судді повноважень, тривалу хворобу чи відпустку, заяви про перегляд заочного рішення суду  розподіляються між суддями відповідного суду.

 

Після надходження заяви про перегляд заочного рішення та встановлення її відповідності приписам закону, суддя призначає її до розгляду.

 

 

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі.

 

Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви.

 

 

Термін «повідомляє» – кореспондує  визначення повістки-повідомлення, про що свідчить і зміст ч.1 ст. 231 ЦПК України «Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви».

 

Тобто наслідком прийняття заяви про перегляд заочного рішення є складання секретарем, за дорученням судді, відповідних повісток-повідомлень, та направлення їх сторонам.

 

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження.

 

Сам розгляд заяви відбувається за загальними правилами судочинства, сторонами є заявник та заінтересовані особи – інші учасники справи. При цьому, розглядаючи питання про перегляд заочного рішення суду, суд вирішує лише це питання та позбавлений можливості вирішувати питання, пов’язані зі складом учасників (залучати їх), та з витребуванням доказів. Саме дослідження доказів, що надає заявник до поданої заяви на обґрунтування своїх заперечень, суд оцінює з позиції їх належності та допустимості, та може лише дійти висновку про доцільність їх дослідження у контексті конкретної справи або про те, що вони не стосуються предмету доказування у справі. Надати оцінку таким доказам у розрізі вирішення спору по суті суд на стадії вирішення питання про перегляд заочного рішення не може.

 

 

Крім вирішення питання про належність та допустимість доказів, на які посилається заявник суд вирішує і інше фундаментальне питання – чи був заявник, - на час розгляду справи відповідач,  повідомлений про час та місце розгляду справи, чи була у нього реальна можливість надати суду зазначені докази та пояснення до ухвалення судом Заочного рішення.

 

 

Залежно від встановлених в ході розгляду заяви обставин вбачається декілька можливих наслідків її розгляду:

 

• Залишення заяви без задоволення (якщо судом було встановлено відсутність хоча б однієї з передбачених законом умов, чи то відповідач за висновком суду не надав докази своєчасно без поважних підстав, чи то докази, на які посилається відповідач не мають значення для правильного вирішення справи), з чого випливає право відповідача на оскарження рішення в загальному порядку, встановленому кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
• Скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку. Так, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

 

Крім того за аналогією закону, та у зв’язку з надходженням відповідної заяви, заява про перегляд заочного рішення може бути залишена без розгляду з підстав п.1, 2, 5, 7, 8 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

 

 

Щодо питання зупинення провадження у справі за заявою про перегляд заочного рішення то вбачається, що визначені цивільним процесуальним законодавством підстави зупинення провадження не мають виключень до провадження з розгляду заяви, а тому провадження у справі може бути зупинено з передбачених законом підстав, про що постановляється відповідна ухвала.

 

Якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення. Відповідач має право оскаржити таке рішення у загальному порядку, до відповідного суду апеляційної інстанції протягом 10 днів від дня отримання копії ухвали про відмову у задоволення заяви. 

 

 

Якщо суд дійде висновку про перегляд відповідного рішення, розгляд справи починається спочатку, за загальними правилами.

 

 

У разі неявки відповідача у нове судове засідання суд за наявності інших встановлених умов може постановити повторне заочне рішення. Однак, відповідно до зазначеної норми, повторне заочне рішення може бути оскаржене як позивачем, так і відповідачем лише в загальному порядку, встановленому ЦПК. Таким чином, право на подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення втрачається.

 

Заочне рішення набирає законної сили у загальному порядку. Так, стаття 223 ЦПК України визначає, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

Обчислювати перебіг зазначеного процесуального строку слід починаючи з дати повідомлення відповідача про ухвалення судом заочного рішення (вручення йому копії рішення суду, зафіксована відмова від отримання копії рішення суду, повернення поштової кореспонденції, якою направлялось відповідне рішення – на адресу суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» чи «не проживає», у випадку, якщо така кореспонденція направлялась за зареєстрованою адресою проживання відповідача та у суду немає відомостей про інше можливе місце перебування відповідача).

 

Відповідач має право звернутись до суду з заявою про перегляд заочного рішення, протягом 10-ти днів, від дати коли він дізнався або об’єктивно міг дізнатися про ухвалене судом рішення. Разом з тим право на апеляційне оскарження Заочного рішення відповідач отримує у випадку, коли суд першої інстанції відмовить у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

 

 

Таким чином, заочне рішення набирає чинності або після сплину 10ти денного терміну після повідомлення відповідачу про його ухвалення, якщо що суду не надійде заяви про перегляд заочного рішення, або після сплину 10ти денного терміну після відмови у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду та отримання відповідачем копії відповідної ухвали суду, якщо до суду не надійде апеляційна скарга на рішення суду, а у випадку, якщо відповідач оскаржуватиме рішення у апеляційному порядку, то таке рішення набере чинності після розгляду апеляційним судом відповідної скарги.

 

 

Разом з тим існує ціла низка недобросовісних прийомів, користуючись якими відповідачі можуть тривалий час ухилятися від виконання заочного рішення суду – порушуючи процес оскарження, надаючи суду штучні доводи щодо поважності пропусків процесуальних строків, тощо. Такі зловживання призводять до зниження авторитету судового рішення як нормативного акту індивідуальної дії та завдають шкоди визнаному світовою спільнотою праву учасників справи на реальне виконання рішення суду. Яким чином виходити із таких ситуацій, чинний ЦПК не передбачає, та є надія, що із прийняттям нового ЦПК 2017 року, яким запроваджено відповідальність учасників справи за зловживання своїми правами, таких випадків стане істотно менше, а сам суд отримає потужні засоби захисту законних прав громадян, як на отримання правосудного рішення, так і на можливість пред’явлення його до виконання.

 

З викладеного вбачається, що порівняно новий для українського законодавства інститут заочного розгляду справи уособлює собою збалансовані гарантії своєчасного розгляду справи.

 

 

Тому ми ще раз наголошуємо на необхідності свідомого ставлення всіх громадян України до своїх прав та обов’язків, та нагадуємо, що сам суд у будь-якій справі завжди залишається безстороннім арбітром, який керуючись процесуальним законодавством забезпечує максимальний баланс між інтересами сторін спору, створює усі належні умови для реалізації громадянами України права на судовий захист у повному обсязі та ухвалює рішення, ґрунтуючись на законі та встановлених у судовому засіданні фактичних обставинах.