Верховний Суд України в постанові від 18 жовтня 2017 року по справі №6-1544цс17 висловив свою правову позицію щодо порядку відшкодування судових витрат.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I і II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу і відшкодування судових витрат регламентується статтею 88 ЦПК України. Якщо сторона, на користь якої ухвалено рішення, звільнена від оплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх зазнали, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті).

Зазначене стосується і випадку, коли рішення прийнято на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Разом з тим згідно з частиною першою, другою статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною третьою цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Положеннями частини першої статті 84 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

З огляду на зазначені положення законодавства, якими встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, а також той факт, що відповідач по справі належним чином документально підтвердив такі витрати, суди дійшли обґрунтованого висновку про їх стягнення з позивача на користь відповідача, з огляду на те, що справа перебувала в суді з липня 2009 року.