Новини
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 840
Суд першої інстанції визнав недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію позивача, інформацію, розміщену на сайті Генеральної прокуратури України, а саме: фразу «Розпочато процедуру заочного засудження» /…/ стосовно /…/ позивача», зобов’язав ГПУ спростувати інформацію шляхом викладення на сайті згаданої фрази в такій редакції: «У відповідності до глави 24-1 Кримінального процесуального Кодексу України розпочато спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень» /…/ стосовно /…/ позивача».
Апеляційний суд змінив рішення районного суду, визнав згадану інформацію недостовірною, зобов’язав ГПУ спростувати її в інший спосіб.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні позову з огляду на таке.
Позивач належно не обґрунтував, як саме зазначення терміна КПК України «процедура заочного засудження» замість «спеціальне досудове розслідування» порушило його права, честь, гідність та ділову репутацію, оскільки воно є складовою частиною загального процесу досудового розслідування.
Наведене положення узгоджується із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини принцип презумпції невинуватості означає заборону формування передчасної позиції, в якій би відображалася інформація про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина була доведена відповідно до закону (рішення у справі «Мінеллі проти Швейцарії» від 25 березня 1983 року). Це стосується і висловлювань, вчинених посадовими особами про перебіг розслідування кримінального провадження, якщо такі твердження спонукають громадськість повірити у винуватість особи (рішення у справі «Буткевічюс проти Литви» від 26 березня 2002 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» від 4 липня 2019 року також зазначено, що ч. 2 ст. 6 згаданої вище Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальне розслідування, роблячи це обережно.
Посилання позивача, а також судів на те, що порушено презумпцію невинуватості, є безпідставним. В інформації, яку бажає спростувати позивач, відповідач ніяк не зазначив про винність позивача, а навпаки, інформує громадськість про розслідування певного кримінального провадження, не порушуючи презумпції невинуватості особи.
З постановою КЦС ВС від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15-ц (провадження № 61-20682св18) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://reyestr.court.gov.ua/.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 2062
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційні скарги захисника особи та прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою була залишена без змін ухвала місцевого суду про застосування до особи примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом за вчинення нею суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України (незакінчений замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів).
У касаційній скарзі захисник зазначив, зокрема, що у вчиненому особою діянні відсутні ознаки згаданого злочину, оскільки предмет, яким потерпілому спричинено тілесне ушкодження, не мав значної вражаючої здатності, при цьому особа перебувала у стані неосудності, що виключає наявність у її діях умислу на вбивство з хуліганських мотивів. У касаційній скарзі прокурор вказав, що вчинення особою суспільно небезпечного діяння у стані неосудності є несумісним із встановленням суб’єктивної сторони складу злочину.
Колегія суддів ККС ВС не погодилася з висновками місцевого та апеляційного судів у частині юридичної оцінки вчиненого особою діяння з огляду на таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в особи було встановлено наявність як медичного критерію (хронічне психічне захворювання у виді шизофренії, параноїдної), так і інтелектуальної й вольової ознак юридичного критерію (нездатність розуміти свої дії та керувати ними) неосудності. Зважаючи на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про вчинення особою суспільно небезпечного діяння у стані неосудності та, як наслідок, необхідність застосування щодо неї примусових заходів медичного характеру.
Водночас за умови перебування особи у стані неосудності юридична оцінка вчиненого ним суспільно небезпечного діяння за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, є неправильною.
Згідно з приписами ст. 15 КК України замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Враховуючи, що стан неосудності пов’язаний з відсутністю в особи інтелектуальної та вольової ознак, з ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб’єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) в діях неосудної особи об’єктивно є неможливим.
Юридична оцінка суспільно небезпечному діянню в такому випадку повинна надаватися з огляду на фактичні обставини скоєного та наслідки, що настали.
Всупереч викладеному місцевий суд, встановивши, що суспільно небезпечне діяння особи було вчинено у стані неосудності, вказав в ухвалі про наявність умислу на скоєння вбивства з хуліганських мотивів і надав оцінку вчиненому за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, у зв’язку з чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На ці порушення захисник прямо послався у своїй апеляційній скарзі, проте вони залишилися без уваги суду апеляційної інстанції.
Від тяжкості вчиненого у стані неосудності суспільно небезпечного діяння (юридичної оцінки) залежить вид примусових заходів медичного характеру, що можуть бути застосовані. Втім, касаційний суд у силу своїх повноважень позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами нижчих інстанцій порушення.
ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказав, що під час нового розгляду потрібно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, за необхідності й наявності відповідних підстав повторно дослідити обставини кримінального провадження та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України.
З повним текстом постанови ККС ВС у справі № 130/2612/17 (провадження № 51-3547км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/85869081.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1198
5 грудня 2019 року Вища рада правосуддя розглянула матеріали щодо внесення Президентові України подання про призначення суддів.
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1451
Колектив Київського районного суду м. Одеси щиро вітає з ювілеєм Гліган Анжеліку Володимирівну!
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 988
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному у скоєнні наїзду на пішоходів (частина друга статті 286 Кримінального кодексу України).
- Деталі
- Категорія: Новини
- Перегляди: 1955
Сьогодні, 5 грудня, до Київського районного суду міста Одеси завітали студенти 1 курсу інституту права, економіки та міжнародних відносин Міжнародного гуманітарного університету.