Головний зміст

9e517c1900d8c4270a29d8b688bff669Верховний Суд України зробив правовий висновок, розглядаючи справу № 6-2161цс 16 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Статтею 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
 
 
У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах територіальної громади м. Одеси, Одеської міської ради з позовом про витребування на підставі статей 387, 388 ЦК України на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради з чужого незаконного володіння нерухомого майна, яке було відчужене за рішенням Одеської міської ради, пункт 13 якого про доручення представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу з ТОВ «АРТ» об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси в подальшому скасоване в судовому порядку.
 
 
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належить право розпоряджатися своїм майном з власної волі.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
 
 
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин і майно знаходиться у власника на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, яким чином майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
 
 
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їх волі іншим шляхом. 
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені і можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їх волі.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
 
 
Отже, вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, що спірне майно вибуло з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника це майно вибуло з його володіння.
 
 
У справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора на тій підставі, що спірне нерухоме майно вибуло з волі власника – Одеської міської ради, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 388 ЦК України.
 
 
Згідно приписів частини п'ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною п'ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
 
 
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким в спірних правовідносинах є Одеська міська рада.
При цьому, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
 
 
Територіальна громада міста Одеси як власник спірного об'єкта нерухомості делегує Одеській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від його (суспільства) імені, в його інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
 
 
 
У постанові від 16 жовтня 2014 року Вищий господарський суд України визнав укладені між сторонами договори дарування і купівлі-продажу удаваними угодами і визнав їх недійсними. Разом з тим, суд встановив факт, що Одеська міська рада вийшла за межі визначених законом повноважень, і скасував пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14 квітня 2010 року.
Таким чином, здійснення Одеською міською радою права власності, включаючи розпорядження майном, у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади. Враховуючи, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння територіальної громади м. Одеси не з її волі, суд першої інстанції у справі, яка переглядається, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що пред'явлення прокурором позову до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України відповідає вимогам закону.
 
 
Разом з тим суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, помилково вважав, що рішення Одеської міської ради про відчуження спірного нерухомого майна комунальної власності, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, є волевиявленням власника цього майна територіальної громади м. Одеси.