Cуддя Київського районного суду міста Одеси Алла Маломуж надала інтерв’ю у рамках програми «Homes for Ukraine». Суддя наразі є членом групи«Ukrainian Lawyers», яку створено у Сполученому Королівстві за ініціативи української адвокатки Наталії Савонік.

Це група для українських юристів, які змушені виїхати з України внаслідок війни, для взаємної підтримки та пошуку зв’язків з юристами та суддями у Сполученому Королівстві. У групі вже понад 200 учасників, і всі вони наразі відвідують безкоштовні уроки англійської мови та юридичної спеціалізації у Кембриджському університеті. Члени групи також відвідали Палату громад і Палату лордів, щоб побачити законодавчий процес Великобританії у дії.

Під час бесіди із суддею Трибуналу першого рівня у справах імміграції та притулку Лондоні міс Моллі, Алла Маломуж розповіла про судову реформу, гарантії незалежності суддів та виклики, які постали перед судовою владою за останні роки.

1.  Яким Ви є суддею та яку роботу Ви виконуєте?

Я є суддею Київського районного суду м.Одеси, Україна протягом останніх 10 років. Спеціалізуюся на розгляді цивільних та адміністративних справи. Я зайняла посаду судді районного суду у віці 26 років (в Україні мінімальний вік для посади судді становив 25 років, зараз він змінений, і мінімальний вік для посади судді районного суду підвищено до 30 років), що я вважаю дуже правильним, оскільки добре відомо, що з юного віку можна добре знати законодавчі та процедурні тонкощі, однак, з огляду на вік, не мати достатнього життєвого досвіду для такої нелегкої роботи.

2.  Чи отримують українські судді достатню підтримку для виконання своєї роботи?

В Україні кожен суддя на власний розсуд може мати одного помічника (іноді двох, залежно від того, чи має суддя додаткове адміністративне навантаження) та секретаря, який завжди працює безпосередньо з суддею.

До обов’язків помічника належать такі дії: підготовка проєктів остаточних і проміжних рішень, де суддя пояснює, на яких законних підставах повинен бути підготовлений проєкт. Суддя може використовувати підготовлений помічником проєкт рішення при складанні власного. Робота помічника значно полегшує роботу суддям, які більшість часу витрачають на розгляд справ (у суді, де я працюю, суддя, який розглядає цивільні справи,в середньому приймає 1200 рішень на рік), особливо у підготовці проміжних процесуальних документів - ухвал про відкриття провадження, призначення справи до розгляду, зупинення розгляду справи та інші. Для мене було несподіванкою дізнатися, що суддя Моллі працює без помічника в імміграційному суді, адже це дуже багатозадачна та об’ємна робота.

Суддя Моллі, в свою чергу, звернула увагу на важливості незалежності суду. Основна концепція незалежності суду виникла в Англії та Уельсі в 1701 році, коли Акт про престолонаслідування офіційно визнав принципи гарантій перебування на посаді судді та встановив, що судді Вищого суду та судді Апеляційного суду обіймають посади за умови сумлінного виконання своїх обов’язків. Перш ніж суддю можна буде звільнити, необхідно запровадити відповідні офіційні механізми. Це була зміна практики, яка існувала до 1701 року, коли деякі судді були звільнені з посади, вирішуючи справи проти інтересів правлячого монарха того часу. Існує безліч базових принципів ООН щодо незалежності суду, і один, який мене особливо цікавить в українському контексті, це такий: «термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, адекватна винагорода, умови служби, пенсії та вік виходу на пенсію мають бути забезпечені законом належним чином».

Я знаю, що донедавна суддям в Україні платили зарплату, якої, можливо, не вистачало на життя, і ми обговорювали можливі корупційні ризики. Чи відбулись якісь зміни? Чи ставали ситуації щодо оплати праці особливою проблемою для жінок-суддів в Україні?

Я вважаю, що вимоги та гарантії незалежності суддів дотримуються в Україні на достатньо високому рівні. Проте, час від часу судова система стикається з певними труднощами. Іноді неспроможність будь-яких державних органів простіше списати на проблеми з судом, тому останнім часом ведеться досить потужна пропаганда, що судді винні,головним чином, у стані економіки та відсутності інвестицій. Ця інформація поширювалася у ЗМІ та негативно вплинула на репутацію суддів та довіру до судової системи в цілому. Але до таких висновків могли дійти лише люди, які не знають справжніх проблем та стану справ у судовій системі України.

Понад 8 років судова система України перебуває в процесі реформування, що негативно впливає на суддів, які постійно чекають на нові іспити, щоб продовжувати свою роботу. Крім того, ще три роки тому зарплата судді була на дуже низькому рівні, що, на мій погляд, було першою причиною корупційних ризиків. В процесі боротьби з Covid-19 у суддів було обмеження зарплати на близько 40%, яке потім визнали незаконним, і ми (судді) стягнули належні нам виплати через суд, але це також негативно впливає на репутацію суддівської професії. Оскільки робота судді є відповідальною та потребує майже всього особистого часу та постійного процесу самоосвіти, недоцільно обмежувати суддівську винагороду у зв’язку з суспільними проблемами, на які судді не мають прямого впливу та до яких вони не мають стосунку. Проте, ми виграли суд і змогли повернути заробітну плату, а це говорить про те, що Україна є демократичною державою, і в Україні можна захистити свої права в суді.

4. І наостанок: що б Ви хотіли сказати всім жінкам-суддям у нашій юрисдикції, які читатимуть це інтерв’ю?

Хочу висловити подяку за можливість перебувати в безпеці з моїми дітьми та мати доступ до навчання. Це дає змогу використати цей час з користю для розвитку професійних навичок та вдосконалення знань англійської мови. Я хочу подякувати Вам за можливість бути почутою у Британії та поділитися своїми поглядами з професійною спільнотою.