Головний зміст

macko advokatАдвокат Юридичної Фірми «Мацко та Партнери» Володимир Мацко захистив інтереси судді Приморського районного суду м. Одеси Нікітіної С.Й. у Вищому адміністративному суді України. Сторона захисту довела незаконність рішень, як ВККС так і ВРЮ,в частині визначення порушення присяги судді, а також наголосила на процедурні порушення під час розгляду відповідного подання на звільнення, яке було направлено до Верховної Ради України.
 
 
 
 
 
 
Ця справа має довгу історію. Вона почалася зі скарги, яку зареєструвала Вища кваліфікаційна комісія судів України від громадянина майже через 3 роки та 10 місяців з дня вчинення проступку, про який зазначалося у скарзі. 
 
 
30 листопада 2011 року ВККС вирішила, що у зв’язку з тим, що рішення ухвалене суддею Нікітіною С.Й. було скасовано судом апеляційної інстанції, то в такому разі в її діях вбачається порушення присяги судді. 
 
 
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» зазначено, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
 
 
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 17 червня 2014 року де зазначив, що скасування рішення судом апеляційної інстанції не можна кваліфікувати умисними діями в розумінні статті 32 Закону України «Про вищу раду юстиції», як порушення присяги судді (постанова Вищого адміністративного суду України від 19.03.2014 року по справі №800/916/13).
 
 
Також стороною захисту спростовувалися твердження представників ВККС та ВРЮ, що до цих правовідносин не повинні застосовуватися строки, у зв’язку з тим, що на час ухвалення оскаржуємих рішень, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не містив чітко визначених строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги судді.
 
 
В Рішенні від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що це рішення не обмежується вирішенням персонального питання конкретної особи, а стосується принципів діяльності державної влади в Україні. У ньому Європейський Суд з прав людини констатував, що ця справа викриває серйозні системні проблеми функціонування судової системи України.
 
З цього рішення випливає, що такими проблемами є: відсутність реального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, що спричиняє політичну та іншу залежність судів і суддів; політизованість механізму формування суддівського корпусу, яка виявляється в істотному політичному впливі на нього та "ручному" керуванні ним. Європейський Суд з прав людини зазначив, що в Україні не встановлено строків давності для застосування звільнення судді з посади за порушення присяги, а його підстави - нечіткі й неоднозначні. Це зумовлює непередбачуваність і вибірковість застосування заходів відповідальності суддів; абсолютну беззахисність суддів перед безпідставним дисциплінарним переслідуванням, зокрема перед обвинуваченням у порушенні присяги.
 
Суд зауважив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). 
 
Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. З рішення ВАСУ у справі заявника та доводів Уряду вбачається, що національне законодавство не передбачало будь-яких часових обмежень для проваджень щодо звільнення з посади судді за "порушення присяги". Хоча Суд не вважає за належне вказувати на те, наскільки тривалим повинен бути строк давності, він вважає, що такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, становить серйозну загрозу принциповій юридичній визначеності.
 
За цих обставин Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що у цьому відношенні було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
 
Частинами четвертою та п'ятою статті 87 Закону N 2453-VI передбачалось, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
 
За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
 
Усуваючи невизначеність у законодавстві з питань кваліфікації звільнення за порушення присяги судді, з урахуванням висновків, наведених у Рішенні Європейського Суду з прав людини "Олександр Волков проти України", законодавець 12 лютого 2015 року прийняв Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд", в якому пунктом шостим частини першої статті 97 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" до переліку дисциплінарних стягнень включено таке стягнення, як висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. При цьому згідно із ч. 4статті 96 цього Закону в новій редакції, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
 
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Вищого адміністративного суду України від 01 лютого 2016 року по справі №800/417/15 та постанові Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2016 року по справі №800/395/15. Зазначені постанови не переглядалися Верховним судом України. 
 
23 травня 2016 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України, під головуванням судді Чалого С.Я., позов Нікітіноїї С.Й. до ВККС та ВРЮ про визнання рішень незаконними та їх скасування задовольнила в повному обсязі.