Головний зміст

134442На жаль, наразі не сформовано чіткої правової позиції з приводу того, скільки ж часу суддя повинен чекати рішення про своє звільнення. Адже можна зобов’язати ВРЮ розглянути заяву про відставку, але не примусити Президента чи парламент видати відповідний акт.
 
 
 
 
 
 
 
Водночас згідно з новою редакцією закону про судоустрій ВРП самостійно прийматиме рішення про звільнення суддів за загальними обставинами, причому в той самий місячний строк (ч.3 ст.116). Отже, відпаде навіть теоретична можливість затягнути звільнення судді, аби, наприклад, завершити дисциплінарне провадження.
 
 
Тож усі судді, які подали або планують подати заяви про звільнення за загальними обставинами, зможуть вимагати, аби колегіальний орган вкладався в цей строк. І щойно 30 вересня ВРЮ перетвориться на ВРП, як остання залишиться наодинці з обов’язком ухвалити рішення щодо заяв про відставку або звільнення за власним бажанням. Причому, як уважають окремі експерти, щодо тих документів, які надійшли або надійдуть не пізніше 30 серпня, місячний строк закінчиться одночасно з набуттям чинності змінами до Конституції в частині правосуддя. Адже подання повторних заяв про звільнення вже до ВРП закон не вимагає.
 
 
Крім того, 30 вересня стане останнім робочим днем як для суддів, чиї повноваження закінчилися, так і для тих, кому на цей момент виповниться 65 років. Адже припинення повноважень є підставою для видання наказу головою суду про припинення трудових відносин (ст.125 закону), тобто виплати винагороди. Причому видання такого наказу не обумовлене наявністю рішення ВРП.
 
 
Отже, ВРП опиниться в неабиякому цейтноті. З одного боку, до неї перейде весь масив скарг, які не встигне розглянути Вища кваліфікаційна комісія суддів. З другого — жодних винятків на перехідний період не передбачено. Відповідно, у Ради після відпустки буде лише місяць для того, аби розглянути всі дисциплінарні провадження щодо тих, хто не має наміру працювати в умовах реформованого правосуддя. Або відпустити з миром усіх охочих піти.