ЄСПЛ опублікував Орієнтири щодо застосування статті 15 Європейської конвенції з прав людини. В тексті Посібника йдеться про обмеження прав під час надзвичайного стану.
Стаття 15 Конвенції присвячена обмеженню відступів. Вона дає змогу Договірним Державам у виняткових випадках уводити обмеження на свої зобов’язання в обмежений і підконтрольний спосіб з метою забезпечення певних прав і свобод відповідно до Конвенції.
§1 статті 15 гласить: "Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов’язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов’язанням згідно з міжнародним правом".
Цей же пункт встановлює три умови для чинного відступу:
1) це повинно бути під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації;
2) заходи, прийняті у відповідь на війну або іншу суспільну небезпеку, не повинні виходити за межі, якої вимагає гострота становища;
3) акі заходи не повинні бути несумісними з іншими зобов’язаннями держави згідно з міжнародним правом.
На сьогодні прецедентне право ЄСПЛ включає в себе вимогу, що надзвичайна ситуація повинна носити тимчасовий характер, бути справжньою та неминучою.
§2 статті 15 захищає певні права від часткового обмеження. Згідно зі статтею 15 § 2, зокрема:
стаття 2 - право на життя - за винятком випадків загибелі людей унаслідок правомірних воєнних дій;
стаття 3 - заборона тортур та інших форм жорстокого поводження;
стаття 4 § 1 - заборона рабства або підневільного стану;
стаття 7 - немає покарання без закону.
Три додаткових протоколи до Конвенції також містять положення, що забороняють обмеження деяких прав, які містяться в них. Це Протокол № 6 (скасування смертної кари в мирний час і обмеження смертної кари під час війни), Протокол № 7 (принцип «не бути покараним двічі за одне і те саме», викладений у статті 4 цього Протоколу) і Протокол № 13 (повне скасування смертної кари).