У рішенні ЄСПЛ у справі «Пальчик проти України» (CASE OF PALCHIK v. UKRAINE) було визнано порушення державою норм Конвенції в захисті прав людини і основних свобод.
У 2002 році проти заявника було порушено кримінальну справу. Під час досудового розслідування деякі свідки дали свідчення з приводу пред'явленого заявнику обвинувачення.
У період з 2003 по 2004 рік суд першої інстанції як мінімум 5 разів давав правоохоронним органам вказівки щодо забезпечення присутності свідків в судовому засіданні.
За різними підставами ці вказівки не були виконані. У зв'язку з цим в серпні 2004 року показання свідків, надані під час досудового розслідування, були зачитані в судовому засіданні, проти чого сторона захисту не заперечувала.
Заявник визнали винним в скоєнні злочину і призначили покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з забороною займати керівні посади протягом двох років.
При винесенні вироку суд першої інстанції послався на свідчення свідків, надані під час досудового розслідування.
Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Розглянувши касаційні скарги заявника і його захисника в судовому засіданні за їх відсутності, Верховний Суд України залишив без змін рішення судів нижчих інстанцій. При цьому він відзначив, що їх висновки ґрунтувалися на великій кількості доказів, зокрема, на свідченнях свідків, наданих під час досудового розслідування.
До Європейського суду з прав людини заявник скаржився за статтею 6 Конвенції на те, що:
- касаційна скарга була розглянута ВСУ за відсутності його та його захисника;
- шість свідків, на чиї свідчення суд першої інстанції послався при його засудженні не були заслухані в судовому засіданні, а ще п'ять свідків не викликалися до суду;
- національні суди не задовольнили його клопотання про проведення судово-медичної експертизи і не розглянули всі відповідні документи.
Згідно зі статтею 34 Конвенції заявник скаржився, що протягом значного періоду часу він не міг отримати рішення Апеляційного суду.
Також чоловік скаржився за статтями 7 і 17 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу.
Європейський суд, посилаючись на свою попередню практику у справах щодо України відзначив, що прокурор, на відміну від підсудного, мав перевагу бути присутнім на засіданнях ВСУ і усно викласти свою позицію.
Також суд підкреслив, що в цій справі процесуальна справедливість вимагала, щоб заявникові також була надана можливість усно виступати у відповідь.
Таким чином, розглянувши скаргу заявника, суд визнав порушення ст. 6 Конвенції.
Протягом 3 місяців держава зобов'язана виплатити потерпілому моральну шкоду і матеріальну компенсацію в розмірі 1600 євро.