Дотримання принципів рівності і недискримінації у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі є важливою запорукою забезпечення прав засуджених. Разом з цим, окремі положення Кримінально-виконавчого кодексу України не відповідають зазначеним принципам.

Так, частиною шостою статті 94 та частиною першою статті 99 КВК України передбачено, що у дільниці соціальної реабілітації тримаються вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановленому цим Кодексом.

Засуджені, які перебувають у вказаній ділянці, у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці; з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням; можуть носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп'ютери та аксесуари до них, гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць; після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство (частина друга статті 99 ДВК України).

Отже, умови перебування засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації є менш суворими у порівнянні з іншими ділянками виправної колонії і передбачають меншу кількість обмежень для засуджених.

Разом з цим, частиною другою статті 101 КВК України передбачено, що не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації:

-         особи, які мають достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку стягнення, зазначені в абзацах 4, 6-10 статті 132 цього Кодексу, протягом строку, визначеного статтею 134 цього Кодексу;

-         інваліди I-II груп і особи, які досягли пенсійного віку;

-         особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;

-         особи, засуджені за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація визначається як ситуація, при якій особа та/або група осіб, зокрема, за ознаками віку, інвалідності або іншими ознаками, які були, є і можуть бути дійсними або допущеними, відчуває обмеження визнання, реалізації або користування правами та свободами в будь-якій формі, встановленій Законом.

Отже, встановлені пунктом 2 частини другої статті 101 КВК України обмеження щодо осіб, які досягли пенсійного віку або є інвалідами І-ІІ групи, щодо можливості переведення на дільницю соціальної реабілітації становлять пряму дискримінацію за ознакою віку та інвалідності. Крім цього, зазначені обмеження не відповідають статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та частини п'ятої статті 7 КВК України, яким забороняються будь-які форми дискримінації, зокрема, за ознаками віку та інвалідності.

З метою усунення дискримінаційних ризиків 2 лютого 2017 року у парламенті зареєстрували проект Закону України «Про внесення зміни до статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо усунення дискримінаційних положень» №6015.

Метою розроблення проекту акта є внесення змін до статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом виключення з неї пункту 2 частини другої цієї статті, якими встановлені обмеження можливості переведення на дільницю соціальної реабілітації для осіб, які досягли пенсійного віку або є інвалідами І-II групи.