Головний зміст

khfvdЗ тексту ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  вбачається, що свобода вираження думок складається з волі мати свободу думку, отримувати і поширювати інформацію та ідеї.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ці свободи існують незалежно від кордонів, що розділяють держави, а національна влада зобов'язана утримуватися від втручання в процес  передачі та отримання відомостей, поглядів тощо.
 
 
 
Свобода вираження поглядів не є абсолютною - користування нею пов'язано з обов'язками і відповідальністю. Тому національна влада може вводити деякі обмеження. Для того щоб таке втручання було прийнято, воно повинно відповідати трьом умовам. По-перше, це обмеження повинне бути передбачено раніше існуючими та відомими національними правовими положеннями. По-друге, таке втручання може бути здійснено тільки тоді, коли це служить охороні закритого каталогу цілей (благ), чітко зазначених у ч. 2 ст. 10 Конвенції. По-третє, таке втручання повинно бути необхідним у демократичному суспільстві. 
 
 
 
Дві перших вимоги стосуються якості національного права, яке є підставою для дії, що обмежує свободу вираження поглядів. Третій елемент тесту повинен служити дослідженням конкретного правового засобу, застосованого державою. Саме на цій умові зазвичай і зосереджується аналіз, здійснюваний Європейським Судом. Особливим випадком допустимого втручання, врегульованим у ч.  1 ст. 10 Конвенції, є регулювання діяльності в області радіо, телемовлення і кінематографії,  шляхом надання дозволів.
 
 
 
Одним з найважливіших рішень, прийнятих ЕСПЧ, було у справі Handyside v. United Kingdom. У цій справі Європейським Судом було виражено багато основоположних правил, що визначають місце на свободу вираження поглядів у правовій системі, обсяг пропонованого захисту та спосіб тлумачення ст. 10 Конвенції.
 
 
 
 
Так, ЄСПЧ вказало, що свобода вираження думок є однією з основних принципів демократичного суспільства. Воно охоплює вимоги толерантності та відкритості на інші погляди, без яких не існує демократична держава. Це означає визнання за свободою вираження поглядів надзвичайно важливу роль у будь-якій демократичній системі. При цьому, захищатися повинна не тільки особа, але й сама думка, яку особа висловила.
 
 
 
Також, Європейський Суд прийшов до висновку, що будь-які дії держави, щодо обмеження свободи вираження думок, має бути обґрунтовано наявністю гострої суспільної потреби. При цьому аргументи, які є обґрунтуванням для застосування конкретного правового засобу, повинні бути істотними та достатніми.
 
Схожий висновок був у ЄСПЧ у справі Швидкої проти України, де місцевий суд застосував до шістдесятитрьохрічної жінки без судимостей, найбільш суворе покарання за правопорушення у вигляді адміністративного арешту строком на десять діб, яке не призвело до жодного насильства або загрози, та дійшов висновку, що такий захід був непропорційним переслідуваній меті, що є порушенням ст. 10 Конвенції.
 
 
 
  Свобода слова розцінюється як найважливіше демократичне завоювання останнього десятиліття. Держава повинна забезпечити контроль для надання свободи вираження поглядів, ідей тощо та захищати їх,  спияти розвитку незалежних ЗМІ та надавати можливість створювати нові».