Головний зміст

13260158 1001658856579097 3112200753159445346 nГловюк Ірина Василівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу
Національного університету "Одеська юридична академія"
 
 
 
 
 
 
 
 
Стаття 306 КПК України, регламентуючи порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, містить загальну норму: скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК, з урахуванням положень  глави 26. Така нормативна регламентація порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування викликає ряд питань у судовій практиці. Зупинимось на деяких з них. 
 
 
 
 
Участь скаржника у судовому засіданні. Ч. 3 ст. 306 КПК передбачає, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. 
 
 
 
Однак непоодинокими є випадки, коли особа,  яка подала скаргу безпосередньо, у скарзі зазначає про її розгляд за своєї відсутності. Чи в такому випадку слідчий суддя зобов'язаний все ж таки проводити розгляд скарги за обов'язкової участі такої особи? Також непоодинокими є випадки, коли особа, яка подала скаргу, належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду скарги, однак не з'являється в судове засідання та не повідомляє суд про причини неявки . У зв'язку з цим виникає питання, чи можливий розгляд скарги у відсутність особи, яка її подала?  Чи можливо відкладати розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, якщо немає відомостей про вручення заявнику повістки про виклик до суду, або якщо він не з’явився в судове засідання з поважних причин .
Крім того, залишається неврегульованим питання, які саме заходи може застосувати слідчий суддя, у разі неявки заявника в судове засідання без поважних причин, оскільки заявник в даному випадку не має статусу обвинуваченого або свідка, до яких може бути застосовано привід, статусу потерпілого, на якого може бути накладено грошове стягнення . Вважаємо, що можливість застосування приводу та накладення грошового стягнення можливе, якщо скаржник має у кримінальному провадженні той  процесуальний статус, за наявності якого до особи дозволяється застосовувати ці заходи забезпечення кримінального провадження. Що стосується неявки скаржника, то, слідчий суддя, по суті, позбавлений можливості винести будь-яке процесуальне рішення: розглянути по суті не дозволяє КПК, і він же не передбачає наслідків неявки скаржника, встановлюючи одночасно стислі процесуальні строки для розгляду скарг. 
 
 
 
У судовій практиці є випадки, коли скарги розглядалися при неявці скаржника у судове засідання , у тому числі і за наявності заяви про розгляд скарги за його відсутності . Є і випадки залишення скарги без розгляду , хоча такого рішення слідчого судді КПК взагалі не передбачає. 
 
 
 
 
Це показує необхідність регламентації у КПК наслідків неявки скаржника у судове засідання з розгляду скарги, що повинно тягнути за собою залишення скарги без розгляду, крім випадків, коли скаржник просить розглянути та вирішити скаргу за його відсутності, або не з'явився з поважних причин. У літературі пропонується виключити із ч. 3 ст. 306 КПК вказівку обов'язкової участі особи при розгляді її скарги за наявності обґрунтованих у скарзі підстав до неможливості такої участі . Вважаємо цю пропозицію спірною, адже у такому разі доцільніше надати право скаржнику просити розглянути скаргу за його відсутності, залишивши загальну вимогу щодо обов'язковості участі скаржника у розгляді скарги. 
 
 
 
Можливість відмови від вимог за скаргою та процесуальне рішення, що при цьому приймається. Так, спостерігаються випадки, коли особа, яка подала скаргу, в судовому засіданні просить залишити скаргу без розгляду. Яке в такому випаду повинен постановити рішення слідчий суддя, виходячи в тому числі з принципу диспозитивності кримінального судочинства?  
 
 
У судовій практиці надходять заяви про відмову від скарги , відкликання скарги , прохання не розглядати по суті та повернути , про залишення скарги без розгляду , закрити провадження у справі оскільки для скарги немає підстав , про відмову від скарги і закриття провадження .  Приймаються рішення, якими скарга вирішується по суті ; повертається скаржнику ; залишається без розгляду .
Обґрунтовано при цьому звертається увага суддями, що враховуючи що заявник має самостійно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі й на подачу скарги, доцільно було б визначити в кримінальному процесуальному законі наслідки відмови його від розгляду скарги до початку судового розгляду. Виходячи з чинних положень КПК, в разі, якщо на час розгляду скарги заявник не підтримує її, слідчому судді залишається лише відмовити в її задоволенні на цій підставі, оскільки інших процесуальних рішень за наслідками розгляду скарги кримінальний процесуальний закон не передбачає, хоча, це є не зовсім логічно, оскільки немає сенсу розглядати скаргу по суті, якщо заявник її не підтримує .
 
 
 
У цій ситуації доцільно, якщо скаржник відмовляється у судовому засіданні від своїх вимог приймати рішення про закриття провадження із розгляду скарги, оскільки очевидно, що інтерес до її вирішення з боку скаржника відсутній. У такому випадку недоцільно залишати скаргу без розгляду, оскільки  закриття провадження у скарзі припускає неможливість повторного розгляду у суді скарги на ту ж дію (бездіяльність) або рішення і за тими же підставами, а при залишенні скарги без розгляду таких обмежень немає , що виключає зловживання правом на оскарження. Разом з тим, це рішення має бути регламентовано у КПК, оскільки натепер таке рішення, як і рішення про повернення скарги та залишення її без розгляду, КПК не відповідає. Проте, якщо заяву про відкликання скарги / залишення скарги без розгляду подано до початку розгляду скарги по суті, доцільно передбачити можливість залишення її без розгляду, оскільки волевиявлення скаржника мало місце до початку розгляду скарги по суті. 
 
 
 
 
Таким чином, до КПК України, зокрема, ст. 306 слід внести доповнення, якими чітко регламентувати наслідки неявки скаржника, а саме залишення скарги без розгляду, крім випадків, коли скаржник просить розглянути та вирішити скаргу за його відсутності або не з'явився з поважних причин (останнє потребує також доповнень у частині регламентації строків розгляду скарги та можливості їх продовження); доповнення, якими передбачити, яке процесуальне рішення має винести слідчий суддя у випадку, якщо скаржник відмовляється у судовому засіданні від своїх вимог, а саме про закриття провадження із розгляду скарги, а у випадку, коли заяву про відкликання скарги / залишення скарги без розгляду подано до початку розгляду скарги по суті – про залишення її без розгляду.