Головний зміст

 
Foto BitovБітов Андрій Іванович,
голова Апеляційного адміністративного суду Одеської області
 
 
 
 
 
 
 
 
 

У статті проаналізовано принципи касаційного провадження в адміністративному судочинстві. Виокремлено їх види та визначено зміст кожного з них. Автором надано пропозиції щодо удосконалення додаткових правових гарантій реалізації принципів адміністративного судочинства в касаційному провадженні.
 
Досягнення мети касаційного провадження в адміністративному судочинстві здійснюється шляхом виконання його завдань, які, в свою чергу, ґрунтуються на певних принципах. Для визначення принципів здійснення касації в адміністративних справах спочатку варто визначити, що ж розуміється під принципами. 
 
Метою статті є визначення принципів касаційного провадження в адміністративному судочинстві.
Як зазначає О. М. Пасенюк, принципи адміністративного судочинства відображаються в касаційному провадженні й містяться у нормах права, характеризують зміст касаційного перегляду, відображають організацію касаційного провадження і весь процес його застосування. У принципах виявляються основні риси касації [1, с. 156]. 
Згідно з положенням п. 4. ч. 1. ст. 7 КАС України, одним з принципів адміністративного судочинства є принцип змагальності. Як зазначає М. І. Ославський, сутність принципу змагальності в адміністративному судочинстві полягає у наданні можливості кожній з сторін у судовому процесі отримати інформацію про факти й аргументи, якими володіє інша сторона, і надати відповідь. Оскільки стороною в адміністративному судочинстві є органи публічної влади, то сторона отримує доступ до документів, що подаються державно-владним органом [2, с. 269]. 
 
Зважаючи на частковість реалізації принципу змагальності в касаційному провадженні, слід доповнити ст. 11 КАС України «Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі» частиною першою «Якщо адміністративна справа підлягає розгляду й вирішенню в порядку письмового провадження, сторони повинні під час подання касаційної скарги та заперечень до неї висловити письмово свої вимоги та заперечення». 
 
Також важливе значення має принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який, відповідно до ч. 4. та ч. 5 ст. 11 КАС України, виявляється у вживанні судом з власної ініціативи передбачених законом заходів, необхідних для виявлення та витребування доказів і з'ясування всіх обставин у справі. В. С. Стефанюк, розкриваючи зміст цього принципу, зазначає, що він врівноважує правові можливості сторін для захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав [3, с. 213]. 
Відповідно до адміністративного процесуального законодавства, досліджуваний принцип має ще один аспект, що виявляється в обов'язку суду запропонувати учасникам провадження подати докази або самостійно вимагати ті, яких, на думку суду, не вистачає. Особливістю касаційного перегляду в адміністративному судочинстві є перегляд рішень та ухвал суду першої та апеляційної інстанції на предмет дотримання законності, що виключає дослідження судом доказів. Так, ст. 220 КАС України встановлює межі касаційного перегляду, відповідно до яких суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, вирішувати питання про їх достовірність [4].
 
Суд касаційної інстанції не здійснює встановлення та визнання доведеними обставин, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні [4].
Принцип обов’язковості судових рішень є конституційним принципом, який закріплено в ст. 124 та ст. 129 Конституції України, що передбачає ухвалення судових рішень спеціалізованими судами іменем Україні та обов’язковість їх виконання на території всієї України [5]. Винесення судом касаційної інстанції рішення в адміністративній справі та набрання ним законної сили означає втрату чинності рішеннями й ухвалами судів першої та апеляційної інстанції. Рішення суду касаційної інстанції в адміністративному судочинстві має бути виконано особами, яким воно адресовано в такий спосіб і в такому порядку, як це викладено в правових висновках суду.
 
 
Загалом, принцип гласності та відкритості виявляється у відсутності обмежень у праві осіб, які беруть участь у справі та осіб, які не беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки на отримання інформації в адміністративному суді; здійсненні розгляду адміністративним справ відкрито, окрім визначених законом винятків; фіксуванні судового засідання та прилюдного проголошення судового рішення. 
 
Таким чином, принципи адміністративного судочинства, закріплені у ст. 7 КАС України реалізуються у суді касаційної інстанції з певними особливостями. Так, принцип змагальності сторін, гласності та відкритості адміністративного процесу реалізується не в повному обсязі під час розгляду справи в порядку письмового провадження. Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи реалізується лише частково наявність меж касаційного перегляду. Реалізація принципу обов’язковості судових рішень є проблемною через існування двох касаційних інстанції в адміністративному судочинстві. 
Отже, пропонуємо встановити додаткові правові гарантії реалізації принципів адміністративного судочинства в касаційному провадженні шляхом внесення наступних змін: (1) доповнити ст. 11 КАС України частиною першою і викласти її в наступній редакції «Якщо адміністративна справа підлягає розгляду й вирішенню в порядку письмового провадження, сторони повинні під час подання касаційної скарги та заперечень до неї висловити письмово свої вимоги та заперечення»; (2) надати повноваження з касаційного перегляду рішень адміністративних судів лише Верховному Суду України і внести відповідні зміни до КАС України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; (3) доповнити ч. 10 ст. 12 КАС України наступним положенням «Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право у встановленому законом порядку ознайомитись із судовим рішенням у судовій канцелярії».
 
Таким чином, основою діяльності судів касаційної інстанції під час перегляду адміністративних справ є принципи адміністративного судочинства, що мають певні особливості у їх реалізації. 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики: Настільна книга судді [Текст] / [О. М. Пасенюк, О. Н. Панченко, В. Б. Авер'янов та ін.]; за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К: Істина. – 2007. – 672 с.
2. Ославський М. І. Адаптація принципів адміністративного судочинства до європейських стандартів адміністративного процесу / М. І. Ославський // Держава і право. – 2007. – № 36. – С. 264-270.
3. Стефанюк В. С. Судовий адміністративний процес: монографія / В. С. Стефанюк. – Х.: Консум, 2003. – 463 с.
4. Кодекс адміністративного судочинства: Кодекс від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України . – 2005. – № 35-36, № 37. – ст.446.
5. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.