Європейський суд з прав людини визнав необґрунтованими заяви скаржників у справі «У. Г. проти України» та «Пархоменко проти України» стосовно порушення їх прав і відмовив у задоволенні позовів.

Так, у справі «У. Г. проти України» заявник – громадянин Республіки Узбекистан, який утримувався в СІЗО №4 р. Дніпро. Чоловік прибув на територію України, де і був затриманий, оскільки перебував у розшуку. У зв'язку з цим була почата процедура екстрадиції заявника.

Чоловік виступив проти екстрадиції і стверджував, що в Узбекистані його піддадуть жорстокому поводженню. Крім цього, він звинуватив Україну у відсутності у національному законодавстві ефективних засобів захисту. На думку заявника, були порушені його права, гарантовані статтями 3 та 13 Конвенції.

22 вересня 2016 року Європейський суд вказав на необхідність вжиття тимчасових заходів і призупинив екстрадицію на час розгляду справи.

Однак ЄСПЛ дійшов висновку, що скарги заявника є необґрунтованими.

Що стосується наступної справи, «Пархоменко проти України», то заявник стверджував, ніби його побили співробітники поліції і висловлювали погрози після затримання. А перебування його в СІЗО №13 призвело до захворювання на туберкульоз. При цьому, медичне лікування не було адекватним.

Європейський суд дійшов висновку, що скарги заявника є необґрунтованими. Суд вказав, що надання відповідних скарг більше ніж через один рік після події підірвало можливість національних органів отримати будь-які докази при перевірці.