Голубєва Неллі Юріївна, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного процесу, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія» поділилась з прес-службою суду своїм баченням стосовно Проекту Закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів№ 6232 від 23.03.2017 р.

Реформування цивільного судочинства неможливе без вирішення проблемизловживання цивільними процесуальними правами. Ця проблема не втрачає своєї актуальності, оскільки зловживання своїми правами в цивільному процесі має очевидні вигоди для того, хто зловживає, за умов  малодієвих механізмів протидії такому зловживанню і загальної низької правової культури.

У загальному вигляді можна сформулювати наступні види зловживань процесуальними правами в цивільному процесі: зловживання правом на пред'явлення позову, зловживання правами, спрямовані на затягування строків розгляду справ (подача клопотання про зупинення провадження, вступ третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, безпідставне або повторне заявлення клопотань, подання клопотань про поновлення процесуальних строків, про зупинення провадження у справі до вирішення іншої пов'язаної справи, неодноразове заявлення одних і тих же клопотань, у задоволенні яких судом було відмовлено, оскарження всіх ухвал суду, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, залучення до участі у справі як можна більшої кількості учасників (співвідповідачів, третіх осіб, ухилення учасника процесу від участі в судових засіданнях),зловживання правами, які пов'язані з оплатою судових витрат, зловживання правом на відвід судді, зловживання правами в судовому доказуванні, зловживання правами при апеляційному та касаційному оскарженні рішень суду тощо.

Ми багато років ведемо розмову про посилення відповідальності за зловживання процесуальними правами. У нас процес страждає відсутністю процесуальних санкцій, крім штрафів (не великих) по суті нічого немає. Практично відсутня практика притягнення до відповідальності за ст. 185-3 КпАП (кількість застосування цієї статті не відповідає тим масштабами, які набули зловживання процесуальними правами). Необхідно підвищення відповідальності за неповагу до суду, порушення порядку у судовому засіданні, невиконання вимог головуючого за рахунок збільшення штрафів, кількості окремих ухвал, заходів процесуального примусу (попередження, видалення із зали с/з, привід) і посилення відповідальності за ст. 185-3 КпАП (вірніше не посилення відповідальності, а фактичне застосування цих заходів, на жаль практика знає не багато таких прикладів), ігнорування неодноразових необґрунтованих клопотань.

В попередніх працях ми зупинялись на цих проблемах та зазначали що шляхами подолання зловживання правами у цивільному процесі є наступні: 1) держава повинна забезпечити максимально виконання рішень судів, стимулювати їх виконання і не допускати ігнорування судових рішень самими державними органами; 2) потрібно підвищувати суми, які стягуються в якості судових витрат зі сторони, що програла; 3) підвищення рівня спеціалізації учасників процесу; 4) штрафи тощо[Голубєва Н.Ю. Як подолати практику зловживання цивільними процесуальними правами?].

Проблема зловживання процесуальними правами найшла своє відображення і у Проекті ЦПК, який представила Рада з питань судової реформи. У статті 2 цього проекту одним з принципів цивільного судочинства названий принцип «неприпустимості зловживання процесуальними правами». Відповідно до ст. 12 проекту суд  запобігає зловживанню учасниками судового процесу їх правами та вживає заходів для виконання ними їх обов’язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 проекту зловживання правом на відвід (безпідставний відвід, заявлення повторного відводу з тих самих підстав) тягне відповідальність, встановлену законом.

Стаття 45 Проекту під назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» крім загального правила про недопустимість зловживання  процесуальними правами, передбачає, що в залежності від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать завданню цивільного судочинства,  зокрема:

1)  подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом  і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

 4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи в якості відповідача (співвідповідача) з тією ж метою;

 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

У відповідності до ч. 3 цієї статті якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

На недопущення зловживання процесуальними правами направлене положення ч.4 ст. 136 Проекту про те, що як захід забезпечення судових витрат суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має право, за  клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).  Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.

У ст. 142 Проекту, яка присвячена питанню розподілу судових витрат між сторонами передбачено у ч. 10, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Статтею 149 Проекту передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в доход Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,5 до п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. При цьому відповідно до ч. 2 цієї статті у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує у доход Державного бюджету України з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.  А відповідно до ч. 3 цієї статті у випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

У відповідності до ч. 2 ст. 263 Проекту суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Фактично правовими наслідками зловживання процесуальними правами стануть: по-перше, можливість суду залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (за наявності умов застосування ст. 45 проекту); по-друге, накладення штрафу; по-третє, суд може зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу, якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; по-четверте, покладання судових витрат незалежно від результатів вирішення спору; по-п’яте, суд може постановити окрему ухвалу щодо неналежного виконання професійних обов'язків адвокатом або прокурором.

Вважаємо, що має сенс ввести в ЦПК поняття "зловживання правом". Його можна визначити як форму реалізації суб'єктивного права всупереч його призначенню, за допомогою якої один учасник судового процесу навмисно або недбало заподіює шкоду іншим учасникам процесу. Європейським правопорядкам знайомі такі категорії як «лояльність» і «чесність» учасників процесу, як невід'ємні елементи процесуальної поведінки.