Верховний Суд України в постанові від 16 серпня 2017 року по справі №6-782цс17 висловив свою правову позицію щодо компетенції адміністративних судів.
Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних або господарських судів.
Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії або бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це передана на розгляд адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, в тому числі пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, що виник з позовних вимог, заснованих на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає відносно громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, основною відмінною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні.
Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.
З огляду на положення статей 1 і 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та / або органом місцевого самоврядування і суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування заподіяної шкоди.
В такому випадку це спір про цивільне право, хоча в суперечці і бере участь суб'єкт публічного права.