Верховний Суд України в постанові від 29 листопада 2017 року по справі № 6-639цс17 висловив висловив правову позицію про захист гідності, честі та ділової репутації публічної особи.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист її гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться в резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.

У резолюції наголошується, що публічними фігурами є особи, що займають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також всі ті, хто грає певну роль в суспільному житті (в області політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті або в будь-який інший галузі).

 У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, що займають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному або міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення , то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнавати гострої та сильної громадської критики в засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.

При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж щодо окремої рядової особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів і вчинків і повинні це усвідомлювати.

Однак, приймаючи рішення у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватися основних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.