Навіть у разі, коли особа не має належно оформлених прав на проживання у гуртожитку, її виселення в окремих випадках може розходитися з конвенційними гарантіями поваги до приватного і сімейного життя.
ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Попов та інші проти Росії» (№ 44560/11).
У 1990-і роки Чотирьом працівникам державна установа дала кімнати у гуртожитку. З часом вони обзавелися дружинами та дітьми, які переїхали до них.
Наприкінці 2000-х новий власник будівлі розпочав судове провадження щодо виселення заявників-жінок з кімнат, які вони займали з сім’ями. Суд став на сторону власника, оскільки метою розміщення чоловіків було тимчасове володіння. Жінки не мали офіційного дозволу жити там, а чоловіки не мали договорів оренди.
Рішення виконане не було, то ж у судах з’явилося нове провадження щодо виселення. В рамках цього провадження жінки подали зустрічний позов про визнання їх права проживати в кімнатах. Ухвалене рішення знову говорило про необхідність виселення жінок. Але згодом суди визнали право чоловіків займати кімнати, втім, їхнє право володіння на правах оренди так і не було оформлене.
Тоді мешканці гуртожитку звернулися до Європейського суду з прав людини, стверджуючи про порушення їх права на повагу до приватного і сімейного життя.
ЄСПЛ констатував факт порушення державою ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та присудив 7500 євро кожній із чотирьох дорослих жінок-заявників відшкодування моральної шкоди.