Як відомо, 5 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIII, який став новим етапом судової реформи. Даний Закон складається з III розділів та 10 глав, особливо місце серед яких займає 2, щодо складу Вищої ради правосуддя та вимог до її членів.

Так, відповідно до статті 5 члени Вищої ради правосуддя обираються (призначаються) строком на чотири роки, проте одна й та сама особа не може обіймати посаду два строки поспіль.

Якщо ж ВРП може стати неповноважною через закінчення строку повноважень одного з членів, то він продовжує виконувати свої повноваження до дня обрання (призначення) на його посаду іншої особи. В будь-якому випадку цей строк не має перевищувати трьох місяців.

Щодо вимог до членів ВРП, які закріплені у статті 6, то вони істотних змін не зазнали, порівняно з Законом «Про Вищу раду юстиції».

Таким чином, на посаду члена ВРП може бути обраний (призначений) громадянин України, не молодший 35 років, який володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж професійної діяльності у сфері права не менше 15 років, належить до правничої професії та відповідає критерію політичної нейтральності. Отже, тепер кандидату не обов’язково «останні 10 років проживати на території України».

Варто підкреслити, що члени ВРП, крім Голови Верховного Суду, здійснюють свої повноваження на постійній основі, на них поширюються вимоги та обмеження, встановлені законодавством у сфері запобігання корупції та у своїй діяльності та поза її межами вони повинні дотримуватися встановлених для судді етичних стандартів.

Відповідно до ч.5 статті 6 член ВРП має відповідати критерію політичної нейтральності. Зокрема, не може бути обрана (призначена) особа, яка на день обрання (призначення):

1) є членом або обіймає посаду в політичній партії, іншій організації, яка має політичні цілі або бере участь у політичній діяльності;

2) є обраною на виборну посаду в органі державної влади (крім судової) чи органі місцевого самоврядування, має представницький мандат;

3) бере участь в організації або фінансуванні політичної агітації чи іншої політичної діяльності.

Також встановлена заборона на суміщення посади члена ВРП з будь-якою посадою в органі державної влади або органі місцевого самоврядування, органі суддівського, адвокатського чи прокурорського самоврядування, зі статусом народного депутата України, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, з підприємницькою діяльністю, обіймати будь-яку іншу оплачувану посаду (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу або отримувати іншу винагороду, крім винагороди члена Вищої ради правосуддя (за винятком здійснення викладацької, наукової чи творчої діяльності та отримання винагороди за неї), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку. Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності.

Якщо член ВРП - суддя, він не може здійснювати правосуддя (крім Голови Верховного Суду). Адвокати в такому випадку повинні на час здійснення повноважень зупинити в установленому порядку адвокатську діяльність.

Також судді, адвокати чи прокурори не можуть брати участь в органах відповідного самоврядування.

Підстави щодо неможливості бути членами Вищої ради правосуддя залишились незмінними:

1) особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними;

2) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку;

3) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;

4) особи, які були членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або Вищої ради юстиції до набрання чинності Законом України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні";

5) особи, які перебувають на адміністративних посадах у судах (крім посади Голови Верховного Суду);

6) особи, які не відповідають вимогам цього Закону щодо несумісності з іншими видами діяльності та не усунули таку невідповідність протягом розумного строку, але не більш ніж протягом тридцяти календарних днів із дня виникнення обставин, що призводять до порушення вимог щодо несумісності, чи іншого строку, встановленого Вищою радою правосуддя відповідно до цього Закону.

На усунення вищезазначених невідповідностей встановлюється термін в тридцять календарних днів, Вища рада правосуддя має право продовжити цей строк, але не більше ніж на тридцять календарних днів.