Вчора, 09 лютого 2017 року, Міністерство юстиції прийняло Наказ №200/5,  яким затвердило Порядок складення досудової доповіді. Цей документ визначає механізм складання та подачу до суду персоналом органу пробації досудової доповіді та її зміст.

 

 

 

 

 

Таким чином, у день отримання ухвали суду щодо складання досудової доповіді про обвинуваченого або запрошення представника персоналу органу пробації до суду для участі у підготовчому судовому засіданні керівник органу пробації доручає йому підготовку досудової доповіді.

 

Після цього, представник реєструє ухвалу її в журналі обліку осіб та заводить справу за матеріалами досудової доповіді стосовно обвинуваченого. Усі документи, які формуються у процесі підготовки, долучаються до справи.

 

Не пізніше дня, наступного за днем отримання ухвали, обвинуваченому надсилається виклик до органу пробації для проведення бесіди.

 

 

Виклик до органу пробації також може бути вручений особисто на підготовчому судовому засіданні.

 

 

Під час прибуття за першим викликом обвинуваченому повідомляються:

• мета, порядок підготовки та використання досудової доповіді;
• його права та обов'язки при підготовці досудової доповіді;
• дата подання до суду досудової доповіді.

 Представник персоналу органу пробації відвідує без спеціального дозволу місця попереднього ув’язнення, якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

 

 

Під час їх відвідування представник має право ознайомлюватися з матеріалами особової справи обвинуваченого, отримувати від персоналу іншу інформацію та документи, необхідні для складення досудової доповіді.

 

 

Обвинувачений має право подавати зауваження та уточнення до тексту досудової доповіді,  які враховуються при її складанні.

 

У разі якщо представник персоналу органу пробації вважає зауваження та уточнення безпідставними та не враховує їх у тексті досудової доповіді, обвинувачений викладає їх окремо у письмовій формі та долучає до тексту.

 

 

Усі документи разом із супровідним листом подаються до суду не пізніше ніж за день до кінця строку підготовки такої доповіді, зазначеного в ухвалі суду. У разі виникнення об’єктивних обставин, що унеможливлюють своєчасне подання матеріалів, суд повідомляється негайно з відповідним обґрунтуванням.

 

Інформація для досудової доповіді може бути отримана з таких джерел:

• з матеріалів кримінального провадження;
• безпосередньо від обвинуваченого (якщо він бере участь у підготовці досудової доповіді);
• від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та від громадян.

Якщо при підготовці досудової доповіді з різних джерел отримується суперечлива інформація, про це обов’язково зазначається.

Досудова доповідь повинна містити:

1) соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, в якій міститься інформація про його особистість та умови життя відповідно до факторів ризику, що впливають на поведінку обвинуваченого, а саме:

• історія правопорушень (попередні судимості, вік на час першого притягнення до кримінальної відповідальності, повторність, сукупність, рецидив злочинів);
• час, який минув з моменту винесення попереднього судового рішення, яким особу було засуджено, звільнено від покарання чи кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами;
• час, який особа в сукупності провела в установах виконання покарань;
• форма вини за обвинуваченням;
• категорія злочину;
• наявність обставин, які обтяжують покарання (за винятком повторності та рецидиву злочинів);
• короткий зміст (обставини, мотиви) правопорушення, ставлення обвинуваченого до правопорушення;
• умови життєдіяльності та розвитку (житло, освіта, робота, матеріальне становище);
• особистісні характеристики (контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан, зловживання алкоголем, наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами);
• соціальне оточення (стосунки у суспільстві, з рідними та близькими);
• ставлення до правопорушень;
• мотивація до зміни способу життя (поведінки, переконань);
• фактори, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення, ураховуючи його криміногенні потреби;
• наявність у обвинуваченого мотивації до позитивних змін (у тому числі з урахуванням бажання обвинуваченого брати участь у підготовці досудової доповіді);

2) оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення;

 

3) висновок про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк з урахуванням доступних програм та послуг, за умови реалізації яких можливо досягнути належної поведінки без застосування покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства.