Видання «Юридична газета» в своїй статті розглянуло питання «дружби» в соціальних мережах та можливі наслідки, які може спричинити для судді така «дружба».
Власне бачення ситуації погодилися прокоментувати Голова Верховного Суду України Ярослав Романюк, член Ради суддів України, суддя Львівського окружного адміністративного суду Олександр Сасевич, суддя Господарського суду Харківської області Тетяна Суярко, суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Юрій Дору.
Відповіді на запитання надав і голова Київського районного суду м. Одеси, керівник Асоціації слідчих суддів України Сергій Чванкін. Надаємо розширений варіант інтерв’ю.
Чи є у Вас Власна сторінка в соціальній мережі?
На даний момент власної сторінки у соціальній мережі я не маю, вся інформація та мої коментарі розміщуються на сторінці Київського районного суду м.Одеси, на яку на даний час підписано більше 6 тисяч користувачів. Всю свою енергію та натхнення я спрямовую на роботу прес-служби в нашому суді, адже щодня на сайті публікуються актуальні новини не тільки нашого суду, а й судової системи в цілому. Сьогодні я із впевненістю можу сказати, що наш суд займає лідируючі позиції серед судів з відкритості та налагодженню комунікації із суспільством та ЗМІ.
Сьогодні про стан речей в судовій системі говорять і політики, і активісти і ЗМІ. І далеко не завжди ця інформація є професійною та об’єктивною, а частіше за все формує негативне ставлення до суддів. Тому, для того, щоб за нас не подавали інформацію, ми повинні робити це самі, на власній сторінці в соцмережі, чи сторінці суду.
На мою думку, соціальні мережі – це важливий засіб комунікації, завдяки якому можна підвищити рівень обізнаності громадян про роботу судової системи і, тим саме, підвищувати рівень довіри до суду. Статтею 20 Кодексу суддівської етики закріплено, що участь судді у соціальних мережах, Інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.
Виходячи з цього, судді не повинні забувати, що висловлюючи ту чи іншу позицію в соціальних мережах та розповсюджуючи певну інформацію, вони перш за все судді, які мають відповідати високим моральним стандартам та розмежовувати особисте життя та професійну діяльність.
Ваша думка з приводу дотримання принципу неупередженості суду в разі «дружби» судді та учасників процесу в соціальній мережі?
Хоча Європейський суд вже багато років тому визначив, що слід розуміти під «незалежним і безстороннім судом», але проблема тлумачення змісту цих понять є актуальною, оскільки соціальні цінності та умови життя людства постійно змінюються, а права людини потребують вироблення якісно нових, науково обґрунтованих стандартів їх захисту. Це стосується також і спілкування в соціальних мережах.
Зауважу, що в одних американських штатах володарям мантій дозволяють мати «друзів»-адвокатів, а в інших — тільки за умови, якщо адвокат не бере участі в справі, яка перебуває в провадженні судді. Тобто, США вже зробили перші кроки до врегулювання цього питання. У нас же це питання тільки починає набувати актуальності та поки що немає чіткої регламентації.
Наша країна обрала комунікацію через прес-секретарів судів, коли ДСА затвердила Типову посадову інструкцію головного спеціаліста із забезпечення зв’язків з засобами масової інформації (прес-секретаря). Поки що для мене цей варіант є найбільш оптимальним, проте, я не виключаю в майбутньому створення власної сторінки у соціальній мережі.
Чи має заявити суддя самовідвід в разі, якщо певна особа є другом в соцмережі?
В судовій практиці нашої країни таких прецедентів ще не було, але такий досвід мали зарубіжні країни.
Наприклад, Касаційний суд Франції відмовив у задоволенні позову паризького адвоката про відвід шести членів Адвокатської палати Парижа.
Позивач стверджував, що ці члени були його друзями у соціальній мережі «Facebook», що могло вплинути на «їх неупередженість в судженнях».
Однак, Касаційний суд постановив, що в соціальних мережах термін «друг» не означає дружбу в традиційному розумінні цього слова, вказавши, що дружба в соціальних мережах передбачає спілкування між людьми в цілому.
Я також додержуюся думки, що дружба в соцмережі не є дружбою в реальному житті та не свідчить про якісь особливі стосунки в розумінні процесуального законодавства. Підстави для самовідводу чітко регламентовані процесуальним законодавством, тому рішення щодо можливості самовідводу має прийняти суддя з урахуванням конкретних обставин та таким чином, щоб у сторін не виникало жодних сумнівів у його неупередженості.