15 березня 2017 року в парламенті зареєстрували проект Закону України «Про внесення змін до ст. 111 Кримінального кодексу України» за № 6195.

Проектом Закону пропонується внести зміни до ч.1 статті 111 Кримінального кодексу України шляхом зміни визначення терміну «Державна зрада» та доповнення переліку об’єктів надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України невизнаними (самопроголошеними)  державами.

Частина перша статті 111 ККУ дає визначення злочину, що кваліфікується як державна зрада. Це визначення перейшло з редакції ст.56 Кримінального Кодексу УРСР 1960 року, де воно мало такий вигляд: «Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній недоторканності, обороноздатності або державній безпеці України: перехід на бік ворога у воєнний час або в бойовій обстановці, шпигунство, подання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України».

Виходячи з цього, ініціатори законопроекту стверджують, що поточна редакція ККУ не враховує сучасні обставини здійснення злочину, що передбачений ст.111, коли такі дії здійснюються в інтересах невизнаних або самопроголошених держав та, відповідно, не підпадають під визначення «іноземна держава», якщо це визначення тлумачиться, як держава, що визнана ООН.

Існує тлумачення, що «іноземна держава» - це будь-яка держава, крім України, незалежно від того, чи визнана вона Україною як суверенна і чи має Україна з нею дипломатичні відносини. Втім, це тлумачення не містить посилання на визнання або невизнання такої з боку ООН. Відповідно, згідно з чинним законодавством,  Ісламська Держава може вважатися «іноземною державою», а не терористичною організацією, з огляду на факт самопроголошення.

Під іноземною організацією, як випливає зі змісту диспозиції ст. 111, слід розуміти будь-яку державну чи недержавну установу, підприємство, об'єднання, орган іншої країни, у тому числі політичну партію, релігійну організацію, комерційне підприємство, а також міждержавну чи міжнародну організацію, у тому числі неофіційну, нелегітимну чи злочинну ("тіньовий" уряд у вигнанні, міжнародна терористична організація тощо), крім офіційної міжнародної організації, членом якої є Україна. Іноземною організацією є також військова, політична, економічна, фінансова, прикордонна чи інша розвідка. Але таке визначення також потребує тлумачення «іншої країни», зважаючи на її визнання чи невизнання з боку ООН.

Така ситуація робить неможливим переслідування осіб, що здійснили дії, що передбачені ст.111 в інтересах таких самопроголошених (невизнаних) держав, як ДНР, ЛНР, ПМР, Нагорно-Карабахська республіка, Абхазія, Південна Осетія, а також інші невизнані територіальні утворення, що виникли внаслідок окупації, терористичної діяльності, сепаратизму (в тому числі такого, що спонсорується з-за кордону) та інших порушень міжнародного права.

Наприклад, за результатами Справи №263/9748/16-к щодо громадянина України, уродженця міста Донецька, головного спеціаліста 2-го сектору відділу спеціального зв'язку Управління Служби безпеки України в Донецькій області з ознаками державної зради (передачі матеріалів, що становлять державну таємницю учасникам злочинної організації «Донецька народна республіка» з метою  дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, в період часу з 11.01.2015 року по 15.01.2015 року), особа була засуджена за статтями ст. 256 ч. 2, 328 ч. 1 КК України. Тобто слідство та суд не змогли застосувати щодо підозрюваного (обвинуваченого) статтю 111 ККУ через те, що  злочинна організація «Донецька народна республіка» не підпадає під визначення «іноземна держава».

Непоодинокі випадки скоєння дій, що підпадають під статтю 111, не можуть бути відповідно кваліфіковані через невизнаність самопроголошених утворень, що впливає на обрання значно нижчої санкції, як у вищезгаданому випадку – 1 рік 4 місяці ув’язнення з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України строком на 1 (один) рік.

Таким чином, питання практики тлумачення терміну «іноземна держава», а також використання самопроголошених утворень, потребує конкретизації визначень в Кримінальному Кодексі України з метою відповідної кваліфікації злочинів та приведення термінології до сучасних викликів та практики, відійшовши від термінології 1960-х років.