14-15 березня 2017 року, на ХІV позачерговому з'їзді суддів України було обрано 4 членів Вищої ради правосуддя.
Серед претендентів на цю посаду був і суддя Київського районного суду м.Одеси Ігор Борщов, який зняв свою кандидатуру всього за декілька хвилин до початку голосування. Згідно висновку про результати спеціальної перевірки кандидата на посаду члена ВРП встановлено, що стосовно Ігоря Борщова відсутня інформація, яка б перешкоджала зайняттю кандидатом посади члена ВРП.
Прес-служба Київського районного суду поцікавилася у Ігоря Олексійовича стосовно його рішення припинити боротьбу в конкурсі на посаду члена ВРП.
«Хочу висловити подяку суддям Київського районного суду м.Одеси, які одностайно на загальних зборах суддів підтримали мою кандидатуру і надали мені мандат довіри, про що була повідомлена Рада суддів України і усі делегати з’їзду. Я щиро вдячний делегатам з’їзду від Одещини, які збиралися віддати свої голоси за мене.
Відверто, я дуже мріяв про власну перемогу, пройшов важкий шлях, зібрав і подав цілу купу документів, прийняв участь в інформаційному марафоні кандидатів на посаду ВРП перед численними відеокамерами і журналістами, пройшов всі перевірки спецорганів та отримав позитивний висновок від них і, нарешті, був обраний делегатом з’їзду та взяв участь в ньому.
Але я зняв свою кандидатуру на користь не менш достойних кандидатів - судді Апеляційного суду Одеської області Ігоря Артеменка і судді Апеляційного суду м.Києва Миколи Худика, про що заявив з трибуни делегатам з’їзду.
Ще напередодні з’їзду, під час Всеукраїнського судового форуму, який було організовано ГО “Асоціація слідчих суддів України», я особисто переконався, що Ігор Артеменко та Микола Худик зможуть достойно виконувати функції члена ВРП та робити все можливе для підвищення престижу судової влади та поліпшення її діяльності. Я особисто знайомий з обома претендентами, а з Ігорем Артеменко працював в одному колективі і він був в деяких періодах сумісної роботи моїм наставником.
Хочу зазначити, що для мене надважливим фактором була робота на кінцевий результат, щоб до складу ВРП увійшов хоча б один представник з Одещини. Інтереси суддівської спільноти Одещини для мене стали важливішими за власні амбіції. Було 44 кандидати, які розраховували на голоси для себе. За такої кількості кандидатів, зібрати просту більшість голосів без об’єднання зусиль неможливо.
Тому зняття моєї кандидатури з перегонів на користь моїх колег дозволило об’єднати голоси делегатів, а кінцевий результат говорить сам за себе - обидва кандидати були обрані членами ВРП 211 і 225 голосами відповідно.
Протилежний приклад – це два достойних кандидати за квотою адміністративних судів, які не поступилися один одному і відібрали голоси один у одного. Як наслідок, до складу ВРП не було обрано жодного кандидата за квотою адміністративних судів і обидва кандидати зійшли з перегонів.
Одеська делегація на з’їзді продемонструвала злагоджену роботу, мене приїхали підтримати не тільки делегати, а й голова Київського районного суду Сергій Чванкін разом з суддями нашого суду. Одеська делегація погодилася з правильністю мого рішення».
