Секретар першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Алла Лесько розповіла виданню «Закон і Бізнес» про деякі особливості притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та практику, яка формується щодо цього питання.

— Алло Олексіївно, закон передбачає, що звернутись із дисциплінарною скаргою щодо судді може будь-яка особа. Чи не варто такі повноваження обмежити, встановивши, що скаржитись може тільки особа, яка постраждала від дій судді? Адже нині скарга може стати інструментом помсти за законне рішення.

— Право будь-якої особи на звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді, на мою думку, обмежувати не потрібно. Закон містить низку запобіжних механізмів від звернення з необґрунтованою скаргою, зокрема:

• вимоги щодо форми і змісту дисциплінарної скарги;

• обов’язок адвоката перевірити факти, які можуть тягнути за собою дисциплінарну відповідальність судді, до подання дисциплінарної скарги;

• право ВРП ухвалити рішення про залишення без розгляду дисциплінарних скарг у випадку неодноразового подання особою вочевидь безпідставних дисциплінарних скарг;

• право ВРП запросити особу для підтвердження скарги тощо.

Важливою нормою є закріплене у ч.6 ст.107 закону «Про судоустрій і статус суддів» положення про те, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, яка не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку.

Крім того, згідно із законом «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження включає: попереднє вивчення та перевірку скарги, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до відповідальності. Як наслідок, послідовна і відкрита процедура, на мою думку, усуває можливість безпідставного притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарна скарга може бути залишена без розгляду та повернута, якщо не містить відомостей про ознаки проступку або ґрунтується лише на доводах, які можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом. А у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться до незгоди із судовим рішенням.

Тобто бажання використати дисциплінарну скаргу для помсти за законне рішення, звичайно, в особи може виникнути. Проте на практиці скористатися таким інструментом за чинного правового регулювання, на мій погляд, неможливо.