Головний зміст

 
143304Своє бачення стосовно застосування тимчасового доступу до речей і документів висловила  голова Одеського апеляційного господарського суду Наталія Морщагіна.
 
 
 
 
 
 
 
Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у конституції або законах .
 
Згідно зі ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а зміцнення законності, підвищення рівня правосуддя пов’язані з неухильним втіленням у життя закріплених у ст. 129 основних засад судочинства.
 
Рекомендація СМ/Rес (2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи від 17.11.2010 щодо незалежності, ефективності та обов’язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влади повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї .
Згідно до приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу .
 
 
Реалізація зазначених правових гарантій здійсненняправосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави (ст.ст.3, 8, 55 Конституції) .
13.04.2012 було прийнято новий Кримінальний процесуальний кодекс України. 
 
Однією із новел нового КПК України є значне розширення функції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, в зв’язку з чим і було запроваджено інститут слідчого судді, до повноважень якого, в тому числі, належить питання надання (забезпечення) тимчасового доступу до речей та документів. 
Нагальною проблемою, яка постала як перед господарськими судами, так і перед судами інших юрисдикцій є питання забезпечення доступу до речей та документів, які зберігаються в матеріалах судових справ, у тому числі й шляхом їх вилучення.
 
Нещодавні події в Київському апеляційному господарському суді з вилучення на підставі ухвали слідчого судді усіх матеріалів господарської справи лише підтверджують необхідність невідкладного вирішення питання встановлення єдиного механізму доступу до речей та документів, які зберігаються в матеріалах судових справ.
 
Хотілося б ще раз наголосити, що незалежність суддів є складовою права на справедливий суд, тому застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема тимчасового доступу до речей і документів, а також отримання матеріалів судових справ (копій документів, які містяться у справі, тощо) щодо справ, які перебувають у провадженні судді господарського суду, або справ, розгляд яких не завершений (рішення у справі не набрало законної сили; справа переглядається в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими обставинами; не вичерпані всі процесуальні можливості оскарження судових рішень) не може бути виправданий потребами досудового розслідування.
 
Саме тому виїмка матеріалів судової справи або окремих її частин є винятковою процесуальною дією, яка може бути здійснена лише у тому випадку, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.Спеціальний порядок отримання документів від органів суду передбачений як для забезпечення прав осіб, відносно яких витребовуються такі документи, так і через особливий конституційний статус суддів та їх професійний обов'язок. Тожні справа у цілому, ні її окремі матеріали, які знаходяться у провадженні господарського суду, не можуть бути затребувані або вилучені поза межами відкритого кримінального провадження і без відповідного рішення слідчого судді чи суду.
 
Оскільки більшість матеріалів справи є одночасно і доказами по цій справі, які мають велике значення для її вирішення по суті, вилучатися можуть лише оригінали документів, які містяться у матеріалах справи та існують лише в одному екземплярі або якщо отримати інший екземпляр неможливо. Таке вилучення має здійснюватися лише для проведення судових експертиз з одночасною заміною вилученого документу його копією. А повернення вилученого документу до матеріалів господарських справ має здійснюватися наступного дня після отримання висновку експертизи особою, за запитом якої ця експертиза була призначена.
 
Аналогічна позиція викладена у висновку робочої групи Ради суддів господарських судів України.
При цьому, реалізація такого заходу забезпечення кримінального провадження як «тимчасовий доступ до речей та документів» повинна відбуватись у суворій відповідності до норм гл. 15 КПК України.
 
Намагання ж органів досудового розслідування витребувати матеріали справи та/або оригінали документів, які містяться у них, без відповідного рішення слідчого судді чи суду не відповідають вимогам КПК України, а також принципам незалежності та недоторканності суддів, які знайшли своє відображення в нормах статті 126 Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
 
На превеликий жаль  навіть приотриманні доступу до речей та документів, які знаходяться в матеріалах судових справ із використанням правових механізмів, визначених гл. 15 КПК України не завжди вдається уникнути порушень.
Так, у більшості випадків слідчі просять суд розглянути їх клопотання без участі осіб, у володінні яких перебувають певні речі або документи. В таких клопотаннях слідчих наводяться посилання на можливість знищення особами речей та документів, що не підтверджується жодними доказами з боку слідчого та не пояснюється на чому базуються його припущення.
 
У відношенні саме судових органів порушення в клопотанні питання щодо можливості знищення судом речей та документів, які містяться в матеріалах справи з огляду на її особливий правовий статус взагалі є некоректним.
На жаль, слідчі судді формально підходять до таких припущень слідчих та безпідставно підтримують прохання слідчого або прокурора про розгляд клопотання без виклику повноважної особи суду, у володінні якої знаходяться речі та документи.
Позбавлення права на участь в судовому засіданні має своїм прямим наслідком порушення основних засад здійснення судочинства. А між тим, виклик уповноваженої особи суду дозволить уникнути ситуацій безпідставного задоволення відповідних клопотань.
 
Для прикладу можна навести ситуацію, коли матеріали справи щодо яких слідчим порушено питання тимчасового доступу, на момент розгляду відповідного клопотання, направлені до суду вищої інстанції, у зв’язку з надходженням апеляційної/касаційної скарги. В результаті слідчий суддя може постановити ухвалу про доступ у відношенні особи, в розпорядженні якої на даний час матеріали справи відсутні.
 
Іншою проблемою є поширення негативної практики за якої органи досудового розслідування порушують питання про вилучення речей і документів під час звернення до слідчих суддів з відповідними клопотаннями, належним чином не обґрунтовують необхідність вилучення речей і документів, а в більшості випадків це стосується вилучення оригіналів документів, без зазначення підстав, за яких для досягнення цілей кримінального провадження неможливо обмежитись вилученням належним чином засвідчених копій таких документів.
 
Непоодинокі також випадки, коли слідчими пред’являються ухвали, в яких в порушення вимог ст. 164 КПК України не зазначена особа, яка має надати тимчасовий доступ до документів, або ухвала пред’являється до виконання не тією особою, яка в ній зазначена,не наводиться конкретного переліку документів (назви, опису, інших відомостей, які дають можливість визначити, які ж саме документи вправі слідчий побачити та отримати), до яких надається доступ.
 
Безумовно, застосування тимчасового доступу до речей і документів як заходу забезпечення кримінального провадження має свої особливості, проблемні і суперечливі моменти у його правовій регламентації, й очевидно безліч питань виникає під час практичного застосування, проте, маю надію, що завдяки спільним зусиллям такі проблеми можуть бути ефективно вирішені вже сьогодні.